Церква Святої Великомучениці Варвари

Перейти до вмісту

Головне меню:


       СТРІТЕННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

       Сьогодні Церква Христова урочисто святкує Проповідь на Стрітення Господнє. Слово «стрітення» означає зустріч, дивну і сповнену таємничості, зустріч у Єрусалимському храмі старця Симеона і новонародженого Ісуса.
       Задовго до народження Спасителя Єгипетський цар Птоломей захотів для своєї бібліотеки зробити грецький переклад єврейської Біблії. Для того, щоб перекласти Писання з єврейської на грецьку мову, було вибрано сімдесят учених мужів, які добре знали обидві мови. За Переданням в числі перекладачів був чоловік на ім’я Симеон, якого Церква в подальшому назвала Богоприїмцем. Перекладаючи книгу пророка Ісайї, Симеон дійшов до місця, де говориться: «Ось, Діва в утробі зачне і народить Сина» (Іс. 7, 14), і подумав, що в тексті міститься помилка: не може Діва народити дитину. Він вирішив виправити те місце та написати: «Молода жінка народить сина», однак Ангел Господній зупинив його і сказав, що він не побачить смерті до того часу, поки не виконається пророцтво. З того часу, очікуючи пришестя у світ Спасителя, Симеон жив праведно і благочестиво, і «Дух Святий був на ньому» (Лк. 2, 25).
       Коли ж настала повнота часу й у світ прийшов обіцяний Месія, Пресвята Богородиця разом із Йосифом на сороковий день після народження, за Законом Мойсея, принесли Ісуса у храм, щоб посвятити первенця Богові та принести жертву.
       На порозі Храму Пресвяту Діву Марію зустрів первосвященик Захарія. Сюди ж Святим Духом приведений був і старець Симеон. Він побачив Ісуса, осяяного невимовним небесним світлом і Господь відкрив йому, що це Месія і Спаситель світу. Праведний Симеон взяв Ісуса на руки й проголосив дивні пророчі слова: «Нині відпускаєш раба Твого, Владико, за словом Твоїм, з миром, бо побачили очі мої спасіння Твоє, яке Ти приготував перед лицем усіх народів, світло на просвітлення народів і славу народу Твого Ізраїль» (Лк. 2, 29-32). Так увінчалось трьохсотлітнє очікування старця, кінець його життя наповнився світлом радості явлення у світ Спасителя.
Перед очима блаженного старця тепер відкрились всі ті блага, які приніс на землю Ісус не як великий цар-завойовник, а як смиренний і покірний чоловік, Просвітитель і Спаситель наших душ, який прийшов на землю звільнити рід людський від рабства гріха і смерті, від пристрастей і марновірства, які чорною хмарою нависли над людством, і розвіяти темряву й тінь смертну світлом Свого Божественного вчення.
       Праведний Йосиф і Пречиста Діва Марія, почувши сказане Симеоном про Немовля, дивувалися. Вони бачили, що старець говорить до Ісуса не як до звичайної дитини, а як до Бога, Який має владу над життям і смертю.
Розуміючи все це, блаженний старець промовив і до Богородиці: «Ось лежить Цей на падіння і на піднесення багатьох в Ізраїлі і на знак сперечання, – і тобі Самій душу пройме меч, – щоб відкрилися помисли багатьох сердець» (Лк. 2, 34-35). Тлумачачи ці слова, блаженний Феофілакт говорить, що «Господь лежить на падіння зла, яке гніздиться в наших серцях і душах, і на піднесення добра; впаде блуд – піднесеться цнотливість. Лежить Він на падіння у тому розумінні, що Сам повинен постраждати і піддатися смерті, а через Його падіння багато хто має піднестися, тобто це для невіруючих падіння, а для віруючих піднесення». Ісус лежить на падіння тих, які, будучи засліпленими своєю гордістю і ненавистю, не побажають слухати Його проповіді і не повірять Його словам, простим же, чистим серцем і душею людям, Він стане піднесенням. Він обере нерозумне світу цього і посоромить премудре, щоб впало старозавітне юдейське зборище і постала благодатна новозавітна Церква Божа. Стане Він і знаменом сперечання, бо великий розбрат станеться через Нього: одні назвуть Його благим, інші ж скажуть, що Він обманює людей; і покладуть Його, за словом пророка Єремії, «ніби ціллю для стріл» (Плач. 3, 12), розіп’явши на хресті і вразивши цвяхами й списом, неначе стрілами.

       При цьому Богородиця, побачивши розіп’ятого на хресті Свого Сина і «пройнята мечем болі і страждання», проводжатиме зі світу Того, Кого народила без болю і мук. Тут, у Єрусалимському Храмі, Пресвята Богородиця відчула Свою Голгофу. В словах старця Вона побачила те, що в недалекому майбутньому чекає Її Сина та все новозавітне людство.

       Наше серце, дорогі браття і сестри, наповнюється великою радістю, що збулася обітниця Господня над старцем Симеоном, бо він став одним із тих небагатьох, які сподобилися зустрітися з Господом. Однак, всі ми, християни, є діти Христові й кожен із нас може не одноразово мати духовну зустріч із Господом, коли приймаючи перші таїнства Церкви Христової – Хрещення і Миропомазання, стає Храмом і вмістилищем Духа Святого. Святитель Іоан Золотоустий говорить, що коли ми робимо благу справу, то поряд з нами невидимо стоїть Сам Христос і приймає нашу жертву. Ось найвеличніша зустріч людини з Богом..
 
Назад до вмісту | Назад до головного меню