Новини приходу - Церква Святої Великомучениці Варвари
Головне меню:
Новини приходу
З днем народження!
Шановний Отче!
Сердечно вітаємо Вас з Днем народження!
Прийміть наші найщиріші побажання міцного здоров’я, особистого щастя, невичерпної енергії і наснаги у всіх Ваших добрих справах,
Хай у Вашому домі завжди панують мир і злагода, у серці - доброта, а у справах - мудрість та виваженість.
Нехай Господь і надалі буде прихильним до Вас, даруючи радість життя, незрадливу удачу, вірних і надійних помічників.
МНОГАЯ ЛІТА!
З повагою та любов’ю
парафіяни церкви святої Великомучениці Варвари.
27 січня 2022 року
СВЯТО ХРАМУ
Сердечно вітаю всіх із сьогоднішнім святом, святом нашого Храму, днем Святої великомучениці Варвари. Завдяки молитвам святої Варвари і сьогодні відбувається багато чудес. Ігумен Свято-Михайлівського монастиря в Києві (1660), під час Великого посту, наказав не відправляти молебень до великомучениці Варвари, та став свідком такого видіння: він стоїть у храмі біля мощей святої Варвари. Бачить, що їй у труні не зручно, і, вклонившись, повний страху, промовив:
– Лягай, свята Варваро, не зручно так сидіти.
Свята лягла, але нерівно, звісивши руку й ногу з труни. Він же знову повторив просьбу.
– Не ляжу рівно, хіба ти поправиш.
– Не смію до тебе доторкнутися, – промовив ігумен.
– Неодмінно виправ те, що криво, – промовила свята.
Коли ігумен доторкнувся до мощей, вони лягли правильно. Після цього сну-видіння молебень до святої відновили.
Свята Церква, прославляючи сьогодні святу великомученицю Варвару, закликає всіх християн незалежно від їх соціального стану, шанувати її пам’ять, а також просити її всесильного заступництва для всіх нас перед престолом Божим. Тому дорогі у Христі брати і сестри із глибини своїх віруючих сердець промовляймо: «Свята великомученице Варваро, моли Бога за нас!».
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
МЕДОВИЙ СПАС – ПОЧАТОК УСПЕНСЬКОГО ПОСТУ
Людина дуже часто у своєму житті стає перед вибором, нерідко - перед дуже важким вибором. Однак, потрібно пам’ятати, що ніколи Господь не покладає на нас важчого хреста, аніж ми у силі нести. Ніколи Він не дасть нам падати під непосильною ношею, бо промишляє над кожним із нас. Головне, щоби ми свій вибір у житті завжди співвідносили із волею Божественною, щоби ми відчували цей промисел над нами. Бо дуже часто людина не відчуває цієї промислительної дії над собою, через те, що перериває зв’язок із Богом своїми гріхопадіннями і злими вчинками, яких вдосталь у кожного з нас.
Зараз не дуже, не надто ревно християни постять. Хоча й дуже часто ми можемо чути з різних джерел на скільки корисним є Святий Піст на думку дослідників. Однак у піст вони вкладають зовсім інше значення, матеріальне, насправді мало важливе у істинному християнському розумінні. Перш за все, коли ми з вами згадуємо про початок Успенського посту, то не повинні думати як обмежити себе у їжі, не повинні займатись складенням меню, а подумати найперше для кого і для чого накладаємо на себе ми подвиг посту. Для чого Церква дає нам серед року ці два тижні, зовсім невеликий відрізок часу? Для того, щоби ми щиро молились, каялись, роздумували і саме через це виявляли свій піст.
Нічого так злі духи, ангели злі не бояться, як того, коли людина накладає на себе подвиг посту. Недаремно ж Сам Спаситель говорить нам про це. Поле битви злих духів із ангелами Господніми це не якась віртуальна реальність, не далека далечінь, яка нас не стосується, поле цієї битви - це наші душі. Тому то ми повинні дуже чітко усвідомити, що злий дух не завжди опановує нас у такий спосіб, як було це з біснуватим юнаком. Значно частіше усе виглядає дуже привабливо і приємно, і так поступово за різними задоволеннями ми відволікаємось від віри і від Бога. А в житті нашому земному, тому житті, яке вирує за стінами храму, ми з цими бісами можемо зустрітись на кожному кроці. Ступив і потрапив у засідку. Тому то святитель Іоан Золотоустий навчає, щоби ми ніколи у розумі, душі і серці не плекали гріхів. Вони можуть бути для нас лише гостями, навчає святитель, яких потрібно якомога швидше випроваджувати геть. Для цього дароване нам Таїнство Покаяння, Таїнство Святої Євхаристії.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
СВЯТА ТРІЙЦЯ
Суть явлення Трійці одноістотної і нероздільної в людині: увірувати, втілити віру в своєму житті, і так здобути силу Духа Святого, духовну енергію Божу. І отримати таким чином життя вічне, прийшовши дорогою праведності до миру й радості у Дусі Святім, до небесного Божого царства, що постало воно в Силі. В цьому – духовна суть свята Трійці.
Перший день П’ятидесятниці, неділю, церква присвячує переважно на славу усієї Пресвятої Тройці, і цей день в народі називається Троїцьким Днем. Другий же, понеділок – на похвалу Духа Святого, від чого й зветься він Духовим Днем.
На свято прийнято прикрашати храми й власні домівки зеленню – ароматною лепехою, квітами, віттям дерев. Під час же богослужіння вірні стоять у церкві з квітами у руках, висловлюючи тим самим радість і вдячність Богові за духовне наше життя. Квіти та зелень – символ життя – є свідченням визнання та прославлення життєдайної сили Животворчого Духа.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ
Вознесіння Христове зміцнює нашу віру, яка й полягає в тому, щоб вірити в невидиме. Великою заслугою апостолів було те, що вони через видиме людство Ісуса Христа увірували в Його Божество. Але ще більша заслуга тих, котрі вірують у Нього, не бачивши: «Блаженні ті, що не бачили й увірували» (Ін. 20, 29).
Вознесіння Христове зміцнює нашу надію. Той факт, що Христос людську природу возніс на небо, дарує нам надію, що й ми там будемо. Крім цього, Сам Христос говорив: «І коли піду й приготую вам місце, прийду знову й візьму вас до Себе, щоб і ви були там, де Я» (Ін. 14, 3).
Вознесіння Христове зігріває в нас любов до небесного. Апостол Павло говорить: «Шукайте горнього, де Христос сидить праворуч Бога; про горнє помишляйте, а не про земне» (Кол. 3, 1); тому що «де скарб ваш, там буде й серце ваше» (Мф. 6, 21).
Головною справою для нас має бути те, щоб у той останній день показати праведному Судії й засвідчити перед Ним, що Його Вознесіння дійсно стало для нас зміцненням віри, утвердженням надії й зігріванням любові. Якщо так буде, тоді ми почуємо з вуст Божественного Спасителя: «Прийдіть… наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу» (Мф. 25, 34).
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Ми, дорогі парафіяни, святкуємо цю подію щороку і згадуємо Благовіщення Пресвятої Богородиці дуже часто саме незадовго перед Воскресінням Христовим. Таким чином ми бачимо зовсім поруч і початок нашого спасіння і те, заради чого Христос прийшов у світ. Тому, брати і сестри, пам’ятаючи ці євангельські події, ми повинні мати ще більшу віру, віру у воскресіння наше з вами, і кожен, хто увірує, спасеться, воскресне і матиме життя вічне. Ці слова дуже просто прийняти, але не дуже легко йти з цією вірою по життю, тому що від неї, цієї віри, відволікають нас наші життєві клопоти, гріхи, пристрасті. Ось чому в ці дні так багато з нас приходять до Сповіді і Причастя - ми всі хочемо бути чистими. І це правильно.
Подбаймо перш за все за нашу душу, яка є вічною. Для того, щоб воскресла вона в тілі, ще багато потрібно потрудитись. Тому не будьмо такими байдужими і лінивими до того, що пропонує нам Свята Церква у Таїнствах Покаяння і Причастя. Нехай Господь, Який неодмінно знову воскресне, ввійде в душу кожного з нас, зігріє, очистить і приготує до вічного життя.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ
Дорогі парафіяни!
Чудовий приклад показують нам святі Симеон і Анна, котрі радо уступають місце іншим, що приходять після них, - молодшим, які займають їхнє місце. Вони прекрасно розуміють, що їм слід маліти, а тим, хто приходить після них, треба рости. Невелика річ - розуміти певні правди нашого життя і наших приписів, але велика річ виконати те, що вимагається від нас, а ще більша - коли розуміємо і допомагаємо молодшим духовно зростати і йти вперед у богопосвяченому житті.
Нехай приклад осіб, що зібралися навколо Ісуса в єрусалимській святині, принесеного сорокового дня як жертва Богові Отцеві, заохочує нас бути вірнішими Господові в нашому покликанні. Хай наша жертва буде завжди мила Богові.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ
Дорогі парафіяни!
Вітаю вас із особливим для нас та наших діточок святом – днем Святого Миколая. Його допомога швидка і дивна. Він і суворий, і милостивий одночасно. З кута, де горить лампадка, він уважно дивиться на простолюдина і на товстосума. У кожному храмі є його образ, і навіть якщо ми більше нікого зі святих не знаємо, то, побачивши Миколу, відразу відчуваємо себе в храмі як вдома. Одне диво з тисяч мені хочеться пригадати і переказати.
Справа була в Києві при німецькій окупації. У одній сім'ї вмирає мати. Залишаються троє дітей, малий мала менше, а батько — на фронті. Діти кладуть маму на стіл. Що далі робити — не знають. Рідні нікого, допомогти нікому. Знали діти, що по небіжчиках читати псалми треба. Псалтира під руками немає, так вони узяли акафіст Миколі, стали поряд у мами в ногах і читають.
«Радуйся, чеснот великих вмістище. Радуйся, гідний Ангелів співрозмовнику. Радуйся, добрий людині наставнику». Звичайно, яка тут радість. Один страх і горе. Але читають вони далі і доходять до слів: «Радуйся, неповинних від уз визволення. Радуйся, і мерців оживлення...». І на цих словах — Свят! Свят! Свят! — мама розплющила очі і сіла. Пожалів Угодник. Прихилився на дитячі сльози.
Образ Миколи співзвучний і зрозумілий нашій душі. Святий по собі книг не залишив. І народ наш більше вірить справі зробленій, чим слову сказаному. Микола жебраків любить, а у нас майже вся історія — суцільна історія убогості, простоти і бідноцтва.
Загалом, з Писанням ми до цих пір погано знайомі, неуцтва і грубості у нас теж вистачає. Навіть поділитися можемо. Але якщо побачить наша людина ікону Миколая, відразу три пальці щіпкою складе і перехреститься. Скаже: «Радій, Миколаю, великий чудотворче», — а Микола з небес відповість: «І ти не горюй, раб Божий. Прославляй Господа Вседержителя і словом, і справою».
Багато святих на землі було, багато ще буде. Але ми так до Чудотворця прив'язані, ніби живемо не в нашій північній країні, а в Малій Азії, і не в епоху Інтернету, а в IV столітті, в епоху Першого Вселенського Собору. І це навіть до сліз чудово.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ
Дорогі парафіяни!
Вітаю вас із нашим спільним святом, святом нашого Храму, днем Святої Великомучениці Варвари.
Свята Церква, прославляючи сьогодні святу великомученицю Варвару, закликає всіх християн незалежно від їх соціального стану, шанувати її пам’ять, а також просити її всесильного заступництва для всіх нас перед престолом Божим. Тому дорогі у Христі брати і сестри із глибини своїх віруючих сердець промовляймо: «Свята великомученице Варваро, моли Бога за нас!».
Амінь
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ПОКРОВ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ
Дорогі парафіяни!
Радість свята на честь Божої Матері оживляє в наших серцях віру в нашого Спасителя Господа Ісуса Христа і Його Пречисту Матір. Вони нагадують нам про велику, незбагненну любов Божу до нас грішних. І ця надія на милосердя Бога і Пресвятої Діви Марії нехай надає силу кожному із нас. Надія на Господа і Його Пречисту Божу Матір нікого і ніколи не посоромить. А Пресвята Богородиця своїм омофором-щитом допоможе нам у цьому.
Радуйся, Радосте наша, покрий нас від всякого зла чесним Твоїм омофором!
Амінь
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Про Матір Божу ми роздумуємо дуже часто, наша Церква любить прославляти найскромнішу з усіх дів, найпокірнішу з усіх людей – Марію, ім’я якої, за велику ласку рахують батьки, коли дають своїм дочкам. Хтось не має батька, матері, але має ту, яка є Матір’ю всіх народів, всіх християн. Вона народилась, щоб вислухати, пригорнути, розрадити людей, які відчувають себе сиротами в цьому великому світі.
Вона неначе сонце – говорить про Богородицю наймолодший з Апостолів – Іван Богослов, який почув прощальні слова Ісуса перед земною смертю: «Жінко, ось син твій.». А тоді й до учня мовить: «Ось матір твоя.» (Йо 19, 26-27).
Пресвята Богородиця народилася, щоб не лише стати матір’ю Ісуса – Спасителя людства, а й щоб стати матір’ю усьому Божому створінню, а ми приймімо цей дарунок від Бога-Отця, візьмімо собі за головну порадницю як у безнадійних обставинах так і в хвилинах радості Матір Божу – тоді ми відчуємо, як у нашому житті все починає налагоджуватись, ми ніби чуємо голос з небесних висот:«Ти не сам, не сама – ось Мати твоя…»
Довірмо своє життя Богородиці, адже їй довірив земне життя свого сина Сам Бог-Отець. Витрімо сльози – ми не самі, для нас народилась Марія.
Амінь
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЄ
Свято Христового преображення насамперед нагадує нам, що так, як Ісус та його апостоли, ми мусимо гідно, по-християнськи пройти свій життєвий шлях, який може бути тернистим і кривавим. А також те, що в час наших терпінь, коли ми можемо захитатися в своїй побожності й вірності Богові, наше страждання скоро скінчиться і ми ввійдемо до вічного щастя, яке буде для нас превеликою нагородою за нашу вірність Господові в час терпіння та допоможе нам забути найприкріші переживання нашого земного життя.
Пам’ять про небо й майбутню вічну радість повинна бути ясною зорею над життєвим шляхом кожної людини. З думкою про Божу справедливість і його безмежну любов до нас нам треба боротися доброю боротьбою, зберігаючи святу віру , що доведе нас до перемоги, волі й щастя як дочасного, так і вічного, яке здобувати треба долею і недолею, в час бою і миру , всюди і завжди.
Амінь
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
СВЯТА ТРІЙЦЯ
«Ми бачили світло істинне, ми прийняли Духа Небесного, ми знайшли віру істинну, нероздільній Трійці поклоняємося. Вона бо спасла нас».
Величний день Пасхи продовжується й завершується не менш світлим і великим святом Святої П’ятдесятниці. Поруч із Різдвом Христовим і Воскресінням воно належить до найбільших свят нашого церковного року. Зішестя Святого Духа – це неначе вінець і печать на ділі спасіння людського роду, що його довершив Син Божий. У дні П’ятдесятниці Сам Святий Дух помазує апостолів на проповідників Христового Благовістя, народжується і починає діяти Христова Церква. Дух її веде, просвічує й оберігає на дорозі правди. Зміст богослужінь сповнений радості і прославлення Святого Духа і Святої Трійці.
При Хрещенні Господньому в Йордані вперше явив Себе світові Святий Дух в смиренному вигляді голуба, що сходив з небес на голову Ісуса Христа. А в сьогоднішнє свято Він явив Себе з великою могутністю у вигляді вогненних язиків над головами святих апостолів. Так явно і з такою могутньою силою ніколи не являв Себе Святий Дух, Третя Особа Трійці, ще ніколи так явно не було відкрито світові троїчність в Особах Єдиного Бога. Тому свято Зішестя Духа на Апостолів називаємо також ще днем Святої Трійці.
Ці вогненні язики спалили в душах і серцях апостолів усе нечисте, всякий страх і побоювання, повністю переродили їх. Дух Святий нагадав їм усе, що вони коли-небудь чули від Господа Ісуса Христа, і дав їм нечувану світу мудрість і чудесний дар промовляти мовами різних народів. Для нас саме цей факт, зовнішній вияв дії Святого Духа, має велике значення. Проповідь українською мовою, як і богослужіння, має Божественне підґрунтя. Кожний народ має право молитися і проповідувати рідною мовою. Хто це заперечує, той іде проти Духа Святого.
Будемо ж, брати і сестри, з повною вірою, без усяких сумнівів і хитань, зберігати і завжди сповідувати устами й серцем передану нам від Самого Бога науку про Святу Трійцю.
Благодать Господа нашого Ісуса Христа, любов Бога і Отця разом зі Святим Духом нехай буде з усіма нами.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ
Дорогі брати і сестри! Вітаю вас з Днем Пасхи! Бажаю вам ніколи і ні при яких обставинах вашого життя не забувати, що ми прощені нашим господом Ісусом Христом. Він взяв на себе всі наші гріхи і помер за нас на хресті. На цьому хресті повинні були висіти ми, але Ним дароване життя для нас, грішних людей! Ісус Христос Воскрес і зараз дивиться з Небес на нас люблячим поглядом, чує наші молитви і по вірі нашій відповідає на них. Будемо ж вірити і довіряти нашому Богу, Небесному Отцю! Благословень вам від Господа нашого Ісуса Христа!
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВЕРБНА НЕДІЛЯ
Вербну Неділю ми зустрічаємо в храмі з гілками в руках. Ці гілки – верби – нагадують нам не тільки про радісну зустріч Господа жителями Єрусалиму, але і про те, що зима не вічна, що прийшла весна, знову все зазеленіло, цвіте і буде приносити плоди. Як часто у багатьох із нас в душі царює зима! Холодно, мертво: не має ні духовних квітів, ні плодів. Але зима замінюється весною: ми знаємо, що немає душі людської, яка не могла б відігрітися, ожити і принести плоди. І ми з нетерпінням чекаємо весняного сонця для нашої душі, коли назустріч Господу ми зможемо принести не тільки зелену гілочку, але й відігріту, ожившу нашу душу. Наше сонце – Господь, квіти нашої оживаючої душі – любов до Господа, до людей, до світу Божого.
Ми чули в євангельській розповіді, що, зустрічаючі Господа при вході в Єрусалим, всі вийшли до Нього з пальмовим віттям. Ми замінюємо їх вербами. Але є у нас таке древо, котре було насаджене ще в раю (Бут. 2. 8-9), потім перенесене на Голгофу, а нині перебуває в усьому християнському світі: це Животворчий Хрест Христів! Він отримав від Христа Спасителя чудодійну силу воскрешати мертвих за злочин (Еф. 2. 5), тобто воскрешати благодаттю наші омертвівші від гріха душі. Ось з цього древа ми повинні брати собі гілки, тобто менші хрести. Спаситель ясно заповів нам це, промовляючи: «Хто хоче йти за Мною, нехай зречеться себе, і візьме хрест свій, та за Мною нехай йде (Мф. 16. 24). Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ
Наше серце, дорогі браття і сестри, наповнюється великою радістю, що збулася обітниця Господня над старцем Симеоном, бо він став одним із тих небагатьох, які сподобилися зустрітися з Господом. Однак, всі ми, християни, є діти Христові й кожен із нас може не одноразово мати духовну зустріч із Господом, коли приймаючи перші таїнства Церкви Христової – Хрещення і Миропомазання, стаємо Храмом і вмістилищем Духа Святого. Святитель Іоан Золотоустий говорить, що коли ми робимо благу справу, то поряд з нами невидимо стоїть Сам Христос і приймає нашу жертву. Але найближче ми зустрічаємось із Господом у найвеличнішому таїнстві Церкви Христової – Євхаристії. У ньому ми приймаємо у своє єство під виглядом хліба і вина Самого Господа і Спаса нашого Ісуса Христа. Ось найвеличніша зустріч людини з Богом.
Дорогі браття і сестри! Під час земного життя Господь неодноразово удостоює кожного із нас зустрічі з Ним. Він стоїть близько до кожного, але через нашу гріховність ми не можемо відчути цієї зустрічі відповідним чином. Та буде ще одна зустріч, зустріч вже не на землі, а на небесах. Ця зустріч для кожного буде останньою і ніхто не зможе її уникнути. Всі: і віруючий християнин, і невіруючий безбожник стануть перед Господом, щоб отримати свою винагороду. І для того, щоб ця зустріч не була страшною і останньою, Творець дарував кожному із нас життя, щоб, живучи на землі, ми змогли заслужити собі блаженне життя у вічності. А для того, щоб заслужити його, ми повинні бути християнами не за назвою, не на словах, а за нашими добрими справами, достойними цього високого звання. Якщо ми навчимось жити згідно з євангельським вченням і творити добро, то Господь благословить наші труди і старання, і зробить останню зустріч з Ним не вічними муками, а початком блаженного життя у Царстві Небесному. Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДНЄ. БОГОЯВЛЕННЯ
Вода… З перших сторінок Святого Письма ми дізнаємося про воду, що дає життя землі і всьому творінню, що населяє її. Воді дається сила обмивання, очищення і оновлення. Саме тому Господь благоволив почати Свій спокутний подвиг на землі набранням Йорданські води, хрещенням у воді – в тій воді, в якій до Нього багато людей каялися і омивали свої гріхи через проповідь святого Іоана Предтечі…. Саме тому, Христос, у всьому нам подібний, крім гріха, приходить на Йорданські води. Він не шукає обмивання, Він приходить омити воду і потопити в ній гріх землі. Як води всесвітнього потопу повинні були винищити все гріховне, що вже не могло встояти перед очима Небесного Судді, так Йорданська вода, яка отримала від Христа нову силу і нову благодать, повинна була потопити гріхи людські, їх гіркоту і руйнівні наслідки. У часі Свого Хрещення, в водах Йорданських, Христос бере сьогодні на Свої пречисті плечі Хрест, важку ношу – гріх всього людства, колишнього і майбутнього, бере, щоб перемогти гріх і дати свободу всякій душі християнській.. Своїм хрещенням Христос повернув воді первісну чистоту, силу життя і благодаті. Ось чому ми, православні християни, сьогодні, у свято Богоявлення, освячуємо воду і молимося, щоб отримати благодать освячення, що веде в вічне життя. Освячуючи воду, наша Свята Православна Церква закликає в молитвах своїх Божественного благословення води і називає освячену воду Великої Агіасмою.
Улюблені мої, майже два тисячоліття тому Господь виявів Себе світові та відкривається кожному віруючому серцю. Його божественний поклик, звернений до нас постійно, в усіх обставинах нашого життя: у хвилини благодушності і радості, в хвилини скорботи і печалі. Він з нами завжди: «Я з вами по всі дні, до кінця віку» (Мт. 28:20). Так давайте наблизимось до Нього, Всюдисущого, потрудимося над усвідомленням своїх гріхів, очистимо постом, молитвою і покаянням свою душу і почуття, свій розум і серця, щоб, очистивши їх, представити себе Богові правдивими і гідними. Бо без виправлення немає руху вперед по дорозі, що веде до Бога і до вічності.
Так давайте сьогодні, дорогі брати і сестри, у це світле свято Богоявлення Господнього та всі дні життя нашого, будемо прагнути до Нього, істинної Правди, істинного Світла, істинної Любові і істинного Життя. Господь дав нам велику радість і можливість бути дітьми Божими. Завжди пам’ятаючи заповіт з Богом і докладемо всіх зусиль до його виконання, і тоді отримаємо від Господа обіцяний нам вінець життя вічного. Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
РІЗДВО ХРИСТОВЕ
По всіх православних храмах дзвони звіщають людям дивну новину, щоб вони чим скоріше поспішали до своєї церкви віддати хвалу маленькому Ісусові, подібно до того як це зробили мудреці з далекого краю, що прийшли поклонитися Божому Дитятку й віддати Йому свої дари. «За світлом зірки десь аж зі Сходу, йдуть три Владики княжого роду, золото дари, кадило й миро, враз з серцем щирим несуть в офіру».
А що ми, дорогі у Христі браття і сестри, можемо принести новонародженому Спасителю?. Звичайно, щиру віру і любов нашого серця, як колядує наш український народ: «Ісусе милий, ми не багаті золото дарів не можем дати, но дар цінніший несем від миру, це віра серця і любов щира». Тому принісши свій дар радіймо нині і веселімся, адже: «З нами Бог зрозумійте народи, і покоряйтеся, ось бо з нами Бог!».
З нагоди величного свята Різдва Христового щиросердечно вітаю Вас, дорогі во Христі браття і сестри з Різдвяними та Новорічними святами.
Закликаю на всіх благословення Боже, бажаю щастя, здоров’я, довгих років життя, добробуту, процвітання, усіх небесних та земних благ.
Нехай світло Вифлеємської Зірки осяє кожну домівку, зігріє кожне серце любов’ю та милосердям Божим, принесе мир і злагоду у ваші сім’ї, родини та нашій Українській державі.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВЕЛИКОМУЧЕНИЦІ ВАРВАРИ
Вітаю вас із нашим спільним святом, святом нашого Храму, днем Святої Великомучениці Варвари.
Здавна в Україні Варвару вшановували як святу, яка у важких обставинах рятує від небезпеки смерті без Причастя. Бо існує переказ про те, як до неї у в’язницю з’явився Ісус Христос, зцілив її рани та причастив. В народі говорили, що за великий подвиг віри Св.Варвара отримала особливий дар визволяти людей від випадкової, несподіваної смерті. Cлава про Великомученицю Варвару та чудесне зцілення біля її мощей значно поширилися по українських землях та за її межами. В її честь віруючі люди будували ошатні храми, називали своїх дітей та ходили на паломництво.
Від давніх давен і до сьогоднішнього дня Св.Варвара користується великою пошаною не лише в Україні, а й в інших країнах Європи. Представники важких і ризикованих професій завжди намагаються вшанувати великомученицю. Пілоти, водії, військові перш ніж відправитися в подорож обов’язково беруть з собою іконку Святої. Шахтарі-гірники теж воліють не опускатися під землю без образка Св.Варвари й часто покладають на неї надію за свою безпеку. Свята Варвара – одна з християнських святих, покровителька гірників всього світу. Її художні і скульптурні зображення можна зустріти не тільки в численних храмах, але і в шахтах (рудниках) не тільки України, але й багатьох європейських країн. Свята Великомучениця Варвара в очах гірників є прикладом мужності, нескореності і твердості у вірі. Ці якості, які властиві і самим гірникам, зробили Св.Варвару їх покровителькою і захисницею.
Свята Церква, прославляючи сьогодні Cвяту Великомученицю Варвару, закликає всіх християн незалежно від їх соціального стану, шанувати її пам’ять, а також просити її всесильного заступництва для всіх нас перед престолом Божим. Тому дорогі у Христі брати і сестри із глибини своїх віруючих сердець промовляймо: «Свята Великомученице Варваро, моли Бога за нас!».
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Дорогі брати і сестри, з давніх ранньохристиянських часів Свята Церква святкує день Введення в храм Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії. Сьогодні ми славимо вступлення на шлях духовного подвигу Тієї, Яку Господь сподобив стати найчистішим завдатком Свого примирення із грішним людським родом.
Ми – люди різні, але в той же час однакові, оскільки маємо спільного Бога Отця. Коли страждаюча від гріхів душа усвідомлює свою гріховність, тоді вона й приходить до Храму для спільної покаянної молитви перед Богом. Усвідомлена гріховність об'єднує нас, подібно до того, як потопаючих в морі об'єднує прагнення врятуватися та з останніх сил підпливти до човна. Подібно і Православний Храм є тим рятувальним човном, в якому зібрані християни для молитви та спасіння у Христі.
З Церковного порогу, як правило, починається вузький і тернистий шлях земного життя – шлях, який веде до вічного життя. У храмі ми отримуємо хрещення, просимо прощення за вчинені нами гріхи, наповнюємося благодаттю слова Божого та через таїнства отримуємо благодатні сили Божественної любові на подальше життя в єднанні з Богом.
Молімося, дорогі браття і сестри, Пречистій Діві Марії, щоб Вона була Заступницею за нас перед Богом та смиренно благаймо Спасителя Ісуса Христа, щоб Він, простивши наші гріхи, удостоїв нас стати живими храмами, в яких би повсякчас прославлялась слава Божа.
Усім нам, в цей святковий великий день, потрібно вдуматися та усвідомити, що шлях до Неба розпочинається з порогу Божого Храму. І наш шлях по життю повинен пройти крізь храм, щоб виховатись і зростати в ньому та щоб завершилась ця дорога в Божому Царстві, де чекає нас Первосвященик майбутнього Господь Ісус Христос. Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
«Радуйся, радосте наша, покрий нас від всякого зла чесним Своїм Омофором» (Акафіст)
Такими словами сьогодні свята Церква величає і прославляє Пречисту Діву Марію. Покров Пречистої Діви Марії над християнськими народами розпочався вже від хвилини, коли Божа Мати на горі Голгофі була призначена Матірю усіх Христових учнів через Самого Спасителя Ісуса Христа. Завдяки святому Покрову Христова Церква вистояла серед жорстоких переслідувань. Завдяки святому Покрову свята Церква поширилась по всьому світі...
Це свято разом із християнською вірою прийшло і на нашу землю і стало дуже поширеним у серцях нашого побожного народу... Наші князі, почавши від святого Володимира, Ярослава Мудрого, будували Церкви на честь Богородиці і віддавали свою державу і народ під всемогутній її Покров... Наші славні запорожці пішли слідами побожних князів і свою Церкву на Запорізькій Січі віддали також під Покров Пречистої Діви Марії.
Наш народ дуже любить і шанує Божу Матір, збирається у святих Церквах, один поспішає з радості, щоб подякувати Небесній Цариці за отримані від Неї ласки, другий, прибитий горем, зі сльозами поспішає, щоб випросити ласки для себе, і всі разом на колінах моляться, б'ють поклони, підносять свої руки, благаючи полегшення у своїх нуждах і потребах.
Тому будьмо завжди вірними нашій Небесній Матері і в кожній потребі прибігаймо під її Покров. А вона обітре сльозу з очей наших і визволить нас від усякого зла! Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВОЗДВИЖЕННЯ ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО
Святий Хрест для нас, християн, є великим дороговказом, який протягом століть указує мандрівникові справжню дорогу до спасіння і оберігає перед фальшивими шляхами, бо ми тут, на землі, всі є мандрівниками, котрі бажають дійти до Неба.
Святий Хрест говорить нам, що до Неба є лише одна дорога. Хрестом вітали нас, коли ми прийшли у цей світ, під благословенням святого Хреста проходить усе наше земне життя, і Хрестом колись знову будуть нас провадити, коли будемо відходити з цього світу.
Святий Хрест промовляє до кожного з нас: «Християни, якщо хочете дійти до Небесного щастя, наслідуйте Ісуса Христа!» Тому частіше споглядаймо на святий Хрест, що став посередником між Небом і землею, між Богом і людьми. З вірою припадаймо до цього Животворящого Хреста Господнього і з глибини душі промовляймо разом зі святою Церквою: «Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Хрест Твій Чесний, що ним Ти спас нас від неволі ворожої!».
Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Любов до матері - дороге і близьке серцю почуття. Воно так потрібне людині в житті. З цим почуттям, ми стаємо добрішими, нас наповнюють чисті думки, мрії, надії і сподівання. Нам є для кого і для чого жити. Наша дорога матуся, що дала нам життя.
У цьому земному житті є у нас, ще одна мати, Мати-Україна. Те, що вона єдина для нас усіх, те що вона дарує нам усім – не оцінити, не осягнути. І любов до неньки України закладена в нашому серці ще з народження. Інколи, серед мирської суєти ми нагадуємо собі, що ми українці і у нас є Мати-Україна. Обов’язок любити, шанувати її, все життя пам’ятати про неї.
І ось зараз і ось тут, про найголовніше. У нас є ще третя Мати. Пресвята Діва Марія, народження Якої сьогодні святкує весь християнський світ. Наша рідна матуся, що народила нас, постаріє, сивиною покриються скроні, відійде від нас до вічності. Звичайно ми ніколи не зможемо забути її. «Де б не був я і щоб не робив я рідна домівка завжди моя рідні Карпати і ти моя нене у серці у мене будеш жива». Наша мати Україна – жива і житиме вічно. Ніхто і ніщо не зможуть здолати її.
Різдво Пресвятої Богородиці – початок нашого спасіння. Преподобний Андрій Критський з’ясовуючи значення свята народження Богоматері пише: «Нинішній празник є для нас початком усіх свят. Він двері благодаті і правди». А Святий Іоан Дамаскін говорить: «День Різдва Богородиці є днем всесвітньої радості, бо через Богоматір весь людський рід обновився».
За прикладом святих отців і нашої Святої Православної Церкви і ми прославляємо народження Божої Матері. З глибини душі кличемо сьогодні до Неї:
«Радуйся чоловічеський соборе, радуйся Господній Храме;
Радуйся Горо святая, радуйся Божественна Трапезо;
Радуйся Світильниче світа, радуйся славо православних чеснот;
Радуйся Маріє, Мати Христа Бога, радуйся вірних спасіння;
Радуйся Трапезо Божественного Хліба, радуйся Двері Небеснії і Неопалима Купино;
Радуйся всіх Упованіє».
Пречиста Діва Марія народилася в Назареті. Це містечко за своїм місценародженням справжня квітка Галілеї. Коли прийшла повнота часу, провіщена пророком, саме в Назареті прийшла на світ ця чудесна дитина, що згодом стала Матір’ю Божою. Народження її принесло стареньким батькам велику радість. Велика радість була не тільки на землі, але і на Небі.
Невимовно раділи ангели, адже приходила на світ. Цариця Небес, Чесніша від Херувимів і незрівнянно славніша від Серафимів. Радів весь світ, бо народився найкращий плід роду людського, найвище творіння Божої милості і сили.
Поспішаймо і ми сьогодні поклонитися Матері Божій, Заступниці перед Божим Престолом.
Одна побожна легенда оповідає, що Преподобний Андрій бачив відкрите Небо і Господа на Престолі, та багато ангелів і святих довкола Престола. Не було видно Пресвятої Богородиці. Здивований праведник запитав Святого Апостола Петра: «Де ж Пресвята Діва». На те почув таку відповідь: «Пречиста ходить по землі і збирає людські сльози, щоб їх принести до Всевишнього».
Отже, з щирою молитвою звертаймося до Пречистої і шукаймо в Неї заступництва в усіх наших потребах душі і тіла. Благаймо Її словами молитви: «Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії крім Тебе, Пречиста Діво, Ти нам поможи, на Тебе надіємося і Тобою хвалимося. Твої бо ми раби.»
Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
СВЯТА ТРІЙЦЯ (П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ)
Дорогі брати і сестри, нам сьогодні відома розповідь про хлопчика, який сидів на березі моря і долоньками своїми черпав воду з моря у ямку, яку зробив у піску. Коли на це місце прийшов св. Августин, і, спостерігаючи якийсь час за рухами хлопчика, нарешті став пояснювати дитині, що це зробити неможливо. На це дитина відповіла старцю: «Так, як це не є можливе, тим більше неможливим є те, про що ти постійно думаєш», і зникло хлоп’я. І тут зрозумів Августин, що так Господь бажав втихомирити бажання старця – пізнати тайну Пресвятої Тройці.
Наш розум інколи докучає нам, в нього так багато запитань до нас на тему релігії, віри і Бога. Але коли ми матимемо віру, то навіть така найбільша тайна, як Тайна Пресвятої Тройці не стане для нас проблемою.
Приклад. Послухаймо, як доступно показано нам поєднання трьох властивостей нероздільно, незмінно і всіх окремо в одному. Бачимо сонце, це не що інше, як фізичне тіло; по-друге сонце випромінює світло; по-третє від сонця іде тепло. Всі три властивості сонця творять одне нероздільне сонце. Всі разом і в той же час всі окремо. Це і є в якійсь мірі прообраз Пресвятої Тройці. А решта зробить для нас наша віра про яку ми говорили на початку наших розважань і як бачимо, без віри не можна було нам обійтися і сьогодні, і завжди.
Нехай нас завжди заохочують до такої віри слова Ісуса Христа: «Щасливі ті хто не бачив, а вірить».
Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ
В день Вознесіння Господнього у людини з`явилася можливість бути завжди з Богом. І шлях до цього вказаний нам Христом Спасителем. Шлях, яким можна досягти висоти святої слави, той самий шлях, яким зійшов в славу Господь наш, то є шлях хреста, шлях очищення, самовідданості, шлях зовнішньої і внутрішньої боротьби.
Заглянімо в свою сутність, і задаймося питанням чи йдемо в небо шляхом Христовим? Шлях Господній повинен бути шляхом всіх і кожного. За всіх нас однаково постраждав Господь. Для всіх однаково відкрите і небо! Істинний християнин у всіх обставинах життя та у всіх випадках пам'ятає, що він спадкоємець неба та отримує все що йому призначено. Але нехай кожен з нас чесно скаже, чи багато в ньому небесного, божественного і вічного?
Отже, сьогоднішнє свято - це торжество вознесіння нашої природи на небеса. Сьогодні ми з Христом маємо можливість увійти в Храм небесний і з ласки Його отримати більше, ніж утратили, зайняти те місце, котре приготував нам Христос, але, щоб бути разом з ним, треба піднести серце своє туди, де вознісся Христос. Потрібно стерегтися гріхів і пам’ятати, що Христос, який вознісся на небо прийде колись…
Тому не гаймо часу, який даний нам для нашого спасіння, працюймо доти, доки можемо та скільки можемо для нашого вічного життя. Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ПАСХА. СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ
На пасхальній утрені ми переживаємо ту повноту радості з Христового Воскресіння, що її святий Григорій Богослов у своїй пасхальній бесіді так описує: “Вчора я розпинався з Христом, сьогодні прославляюся з Ним. Вчора я вмирав з Ним, сьогодні оживаю з Ним. Вчора я погребався з Ним, сьогодні воскресаю з Ним”. У Христовій перемозі все бере участь: небо, і земля, і ад. Усе закликає нас до радості. Та небесна радість охоплює усю людину й усі її почування.
Воскресна радість сягає вершини у стихирах Пасхи. Вони творять один могутній гімн радості на честь воскреслого Христа — новозавітньої Пасхи. Та радість уділяється всім і всіх обіймає, навіть наших ворогів. “Воскресіння день, — співаємо в останній стихирі, — і просвітімося торжеством, і друг друга обіймемо! Промовмо: Браття — і тим, що ненавидять нас; простім усе з Воскресінням і так заспіваймо: “Христос воскрес із мертвих… “.
Великдень дає нам незаперечний доказ його божества. Коли фарисеї і книжники домагалися від Христа знаку, що Він Божий Син, то Він їм відповів, що не дістануть іншого знаку, як знак пророка Йони: “Як Йона був у нутрі кита три дні і три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні і три ночі” (Мт. 12, 40). І так сталося. Третього дня після Його смерті наступило світле Воскресіння.
Христове Воскресіння — це фундамент нашої віри. Яке б значення мала Христова наука, якщо б так часто Ним передбачене Воскресіння не сповнилося? Апостоли, проповідуючи святе Євангеліє, часто покликуються на Христове Воскресіння, як на найсильніший доказ правдивості науки Христа. “А коли Христос не воскрес, — каже святий Павло, — то марна проповідь наша, то марна й віра ваша… Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих” (1 Кор. 15, 14 і 20). Тому правда про Христове Воскресіння і християнська релігія є нерозривними.
Великдень — це певна запорука нашого Воскресіння для щасливого вічного життя. Як Христос воскрес, так і ми колись воскреснемо для нового світлого й вічного життя. Сам Христос запевняє нас: “Бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос Його [Сина Божого] вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на Воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд… Така бо воля мого Отця, щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня” (Йо. 5, 28-29 і 6, 40).
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВЕРБНА НЕДІЛЯ
Заглибившись в таємницю свята Входу Господнього в Єрусалим, не допустімо, щоб ця подія пройшла повз наші серця і душі. Згадаймо всі, що за цією неділею Великого посту йде Страсний тиждень – седмиця особливої підготовки до Пасхи Господньої. Пам’ятаймо всі, що ми, християни, вірні Святої Православної Церкви, яку заснував Сам Спаситель і Господь наш Ісус Христос, повинні гідно вступити в радість Христового Воскресіння з чистотою душ і сердець наших.
Тож відгукнемося на заклик святого Єпифанія Кіпрського, який закликає всіх віруючих у Христа до християнської любові: «Люди, виходьте на зустріч Господу… Вся земля, всякий чин, всякий вік – всі достойно зустрінемо Господа: виправимо дороги життя, відкриємо Царю входи нашої душі, винесемо гілки перемоги Переможцю смерті, вигукнемо разом з народом: Осанна в вишніх, благословен хто йде в ім’я Господнє.»
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
СТРІТЕННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА
З першого погляду, подія, яку відзначає Церква сьогодні, здавалася звичайним буденним явищем. Такі ритуали проводили над кожним первістком чоловічої статі. Щодня сотні людей з усіх міст і містечок Ізраїлю приходили до Храму та приносили своїх первістків. Але того дня Дух Святий відкрив Симеону та Анні, що на руках Діви Марії не звичайних малюк, але Той Єдиний, заради якого і було збудовано Єрусалимський Храм. Таким чином серед звичного буденного життя, очі святих побачили майбутнє спасіння світу.
Щотижня ми збираємося у храмі. Бачимо тих самих людей у тих самих стінах. Разом із тим, щонеділі Господь приходить до свого храму. Той хто бачить очами віри, впізнає Його у таїнстві причастя. Той хто має вуха, почує Його голос у читанні Євангелія. Але і це не все. Просвітлені таїнством святого причастя ми самі стаємо храмами, і Господь входить в нас.
Сьогодні ми освячуємо свічки і згадуємо слова Спасителя: “Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходитиме в темряві, а матиме світло життя” (Ін.8:12). Разом із тим пам’ятаємо повеління дане Христом своїм учням: “Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного” (Мф. 5:14-16).
Кожен Християнин покликаний нести в собі світло Христове. Це світло світить в темряві Донбасу, Афганістану, Іраку, Сирії даючи надію мільйонам зневірених, бездомних і голодних. Світло христової любові світить тоді, коли поклик Божий піднімає тисячі волонтерів, що своїми трудами та матеріальними пожертвами приносять життя в землі зруйновані війною
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА
Христос ся рождає!
Дуже символічно, що в такий світлий день, коли всі християни об'єднуються навколо святкування народження Христа, Україна отримує Томос.
А значить, що віковічні мрії поколінь наших співвітчизників стали реальністю. Помісній Православній Церкві України - бути.
Вітаю всіх нас з цією історичною подією та із Святвечором!
Нехай Господь завжди береже нашу Церкву, наших захисників, наші домівки і всіх нас!
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ, АРХІЄПИСКОПА МИР ЛІКІЙСЬКИХ, ЧУДОТВОРЦЯ
У кожному ділі - ремеслі або мистецтві, є свої майстри і умільці, котрі до дрібниць знають свою справу, і досягли в тому великих успіхів і досконалості. І коли запитати такого майстра, завдяки чому він досягнув такого високого рівня в своєму ділі, то більшість з них, звісно, не відкидаючи того, що це в багатьох випадках є даром Божим, відповість, що таких вершин майстерності він здобув через щоденну кропітку працю і самовдосконалення, мовляв «не святі горшки ліплять».
Подібне, без перебільшення, можна сказати і про людей, які здобули духовну досконалість - святих. Святими не народжуються - ними стають. А засобами, за рахунок яких можна набути святості є перш за все Божа Благодать, правдива віра в Христа, щоденні добрі справи - як прояв любові до ближнього. Саме важливою тут є постійність цих речей, здатність щодня, протягом всього життя утримувати в собі їх. Адже, ніщо з цих речей не є постійним. Людина може зневіритися. Божа Благодать, яка є даром Святого Духа, нині дається - а завтра полишить нас через гріх, який ми впускаємо в серце з більшою охотою. Та, все ж таки, дуже важко робити добрі діла для ближнього: коли через власне лінивство, коли через гордість, а коли і через скупість... Але, мабуть, основною перешкодою до милосердного ставлення до ближніх є брак любові.
Святий же Миколай став нам досконалим взірцем щирої віри, діл милосердя, і вмістилищем Божої благодаті.
Незважаючи на велику історичну віддаленість між його і нашою епохами, нині ми маємо можливість вшановувати святого і звертатися до нього з молитвою. Святитель Миколай завжди був з нашим народом, він постійно присутній серед нас і допомагає нам у справі спасіння. Святитель Миколай завжди приходить на допомогу до тих, хто його кличе. Він молить Бога за всіх людей, щоб Господь освятив нас істиною Своєю, аби за його прикладом ми ввійшли в радість Нашого Господа.
Нехай за теплими молитвами і чудесами Отця нашого Миколая - живоносного мироточивця, які з ласки Божої розливаються, як вода, що напуває вірних, Бог благословить нас удостоїтись наслідувати його віру, мудрість, побожність, подвиги і милосердя, тихо і без гріха прожити на цім світі, і на Страшному суді Христовім не стояти нам ліворуч, а сподобитися стати праворуч зі всіма святими й увійти в Царство вічної слави Бога. Амінь.
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
СВЯТО ХРАМУ
Любі брати і сестри, українці! Хіба не так, як свята Варвара, страждала і бідувала й наша мати Україна, і наша українська церква і наш український народ? Як наче багатого батька діти — ми українці: земля наша родюча, води багаті, луки зелені, садки плодючі, всього є вдосталь, з усього користуйся, всім утішайся; одно тільки строго нам заборонялось так довго: бути і визнавати себе народом українським, любити свою отчизну Україну, шанувати свою рідну мову, утворювати свою рідну церкву. До нашого народу завжди приставляли багато прислужників, щоб виховувати наш народ в темноті, несвідомості про нашу правду, про нашу волю і про нашу мову...
Від цих приставників наш народ тільки й чув одно: ти нікуди не здатний, без чужого панування над тобою ти жити не можеш; мова твоя є мужицька, гідна тільки, щоб на торзі лаятись, а не достойна, щоб на ній молитись або вчитись, церква твоя тільки й може бути безпечною, щодо православ’я, тільки під московським патріархом... І народ повинен був з усім цим погоджуватись. Коли ж окремі провідники нашого народу закликали його до свідомості своєї правди, до волі, до рівності з другими народами світу, до відновлення своєї вільної церкви, — на таких дивились, як на великих злочинців і бунтівників, і на них придумували тяжкі кари
Як багато і тут спільного в житті нашої церкви з життям св. Варвари. А св. Варвара, чи вона любила батька? Безумовно любила і не тільки, як дочка, а й як християнка. Вона хотіла й свого батька навернути до правдивої віри, і це вона робила не тільки своїми благаннями до нього, а й тими муками, які приймала від нього. Вона віддала б усе, і навіть життя своє, щоб спасти батька. Але проміняти своє вічне життя, свою любов до Христа на любов до батька, вона, як християнка, не могла, і вирішила за краще прийняти смерть від батька, ніж загубити свою душу. І дійсно, втративши від свого земного батька своє земне життя, свята Варвара перейшла до Отця небесного, до Бога, — здобула собі життя вічне, і свою любов до Христа поширила на всіх християн; за всіх молиться, спасінню всіх допомагає, до визволення з кайданів земних пристрастей всіх закликає...
Але, ми віримо, що свята Варвара й своїми стражданнями й своєю любов’ю найбільше прихиляється до нашого народу, його долі співчуває, за його правду і визволення Господа благає. І наш український народ любив і любить своїх духовних отців: тепер народ уже прийшов до своєї рідної церкви, слухає богослужіння на рідній українській мові
Любі брати і сестри! Бачите, як багато науки дає нам життя і страждання св. Варвари. Воно навчає нас любити більш за все Христа, правду Христову. От і ми, в своїй святій церкві відновляємо Христову правду для нашого рідного народу. Життя св. Варвари навчає нас, як бути, коли навіть рідний батько стає на перешкоді до досягнення вічного життя. Треба й нам не зважати на ці перешкоди, які ставлять до нашого вільного життя. Вільне, світле, життя нашого народу повинно бути дорожче від усього, і ради нього ми сміливо будемо підставляти голову навіть під меч, але тільки для того, щоб цей меч на ворогів повернувся по слову Христа: «Хто взяв меча, від меча й загине» (Мат. 26).
А самі ми, як свята Варвара в небесні оселі, входимо в свою святу українську церкву для спасіння і досягнення вічного життя, за молитви святої Варвари і всіх святих. — Амінь!
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич
ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ
Пресвята Богородиця, яка стала Матір’ю всього світу і породила нам Спасителя Христа Бога, в Якого ми віруємо й ім’ям Якого ми спасаємось, до Якого звертаємося з молитвою, неодмінно у ці хвилини важкого випробовування нашого українського народу знаходиться разом із нами. Вона простирає Свій небесний Покров над усіма нами, над тими, хто щиро прагне добра, над тими, хто щиро прагне справедливості і утвердження правди в нашій державі і в нашому суспільстві.
Пресвята Богородиця не відступала від нас в найтяжчі хвилини буття нашого народу, нашої країни. Навіть тоді, коли ми втратили державність, і, здавалося б, знаходилися в безнадійності, Діва Марія, як Цариця Небесна, заступалася за нас. І сьогодні Вона також предстоїть Небесному Царю і молиться за долю нашого українського народу.
Не сумнівайтеся в цьому ні на мить, а тільки з молитвою, вранці і ввечері, приватно чи соборно в храмах звертайтеся до Богородиці, і Вона, явившись у багатьох чудотворних іконах для нашого українського народу, неодмінно нам допоможе.
Будемо щиро просити Божу Матір, щоби Свій Покров Вона ніколи від нас не відбирала, щоб милість Її молитов і заступництва завжди була над нашим українським народом, нашою державою, нашими сім’ями, родинами і над кожним із нас. Амінь!
Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
протоієрей Іван Марич