Новини приходу - Церква Святої Великомучениці Варвари

Перейти до вмісту

Головне меню:

Новини приходу


СВЯТА ТРІЙЦЯ (П'ЯТИДЕСЯТНИЦЯ)
       
       Дорогі брати і сестри, нам сьогодні відома розповідь про хлопчика, який сидів на березі моря і долоньками своїми черпав воду з моря у ямку, яку зробив у піску. Коли на це місце прийшов св. Августин, і, спостерігаючи якийсь час за рухами хлопчика, нарешті став пояснювати дитині, що це зробити неможливо. На це дитина відповіла старцю: «Так, як це не є можливе, тим більше неможливим є те, про що ти постійно думаєш», і зникло хлоп’я. І тут зрозумів Августин, що так Господь бажав втихомирити бажання старця – пізнати тайну Пресвятої Тройці.
Наш розум інколи докучає нам, в нього так багато запитань до нас на тему релігії, віри і Бога. Але коли ми матимемо віру, то навіть така найбільша тайна, як Тайна Пресвятої Тройці не стане для нас проблемою.
       Приклад. Послухаймо, як доступно показано нам поєднання трьох властивостей нероздільно, незмінно і всіх окремо в одному. Бачимо сонце, це не що інше, як фізичне тіло; по-друге сонце випромінює світло; по-третє від сонця іде тепло. Всі три властивості сонця творять одне нероздільне сонце. Всі разом і в той же час всі окремо. Це і є в якійсь мірі прообраз Пресвятої Тройці. А решта зробить для нас наша віра про яку ми говорили на початку наших розважань і як бачимо, без віри не можна було нам обійтися і сьогодні, і завжди.
Нехай нас завжди заохочують до такої віри слова Ісуса Христа: «Щасливі ті хто не бачив, а вірить».
Амінь.


Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ
       
       В день Вознесіння Господнього у людини з`явилася можливість бути завжди з Богом. І шлях до цього вказаний нам Христом Спасителем. Шлях, яким можна досягти висоти святої слави, той самий шлях, яким зійшов в славу Господь наш, то є шлях хреста, шлях очищення, самовідданості, шлях зовнішньої і внутрішньої боротьби.

       Заглянімо в свою сутність, і задаймося питанням чи йдемо в небо шляхом Христовим? Шлях Господній повинен бути шляхом всіх і кожного. За всіх нас однаково постраждав Господь. Для всіх однаково відкрите і небо! Істинний християнин у всіх обставинах життя та у всіх випадках пам'ятає, що він спадкоємець неба та отримує все що йому призначено. Але нехай кожен з нас чесно скаже, чи багато в ньому небесного, божественного і вічного?

       Отже, сьогоднішнє свято - це торжество вознесіння нашої природи на небеса. Сьогодні ми з Христом маємо можливість увійти в Храм небесний і з ласки Його отримати більше, ніж утратили, зайняти те місце, котре приготував нам Христос, але, щоб бути разом з ним, треба піднести серце своє туди, де вознісся Христос. Потрібно стерегтися гріхів і пам’ятати, що Христос, який вознісся на небо прийде колись…

       Тому не гаймо часу, який даний нам для нашого спасіння, працюймо доти, доки можемо та скільки можемо для нашого вічного життя. Амінь.


Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


ПАСХА. СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ
       
       На пасхальній утрені ми переживаємо ту повноту радості з Христового Воскресіння, що її святий Григорій Богослов у своїй пасхальній бесіді так описує: “Вчора я розпинався з Христом, сьогодні прославляюся з Ним. Вчора я вмирав з Ним, сьогодні оживаю з Ним. Вчора я погребався з Ним, сьогодні воскресаю з Ним”. У Христовій перемозі все бере участь: небо, і земля, і ад. Усе закликає нас до радості. Та небесна радість охоплює усю людину й усі її почування.

       Воскресна радість сягає вершини у стихирах Пасхи. Вони творять один могутній гімн радості на честь воскреслого Христа — новозавітньої Пасхи. Та радість уділяється всім і всіх обіймає, навіть наших ворогів. “Воскресіння день, — співаємо в останній стихирі, — і просвітімося торжеством, і друг друга обіймемо! Промовмо: Браття — і тим, що ненавидять нас; простім усе з Воскресінням і так заспіваймо: “Христос воскрес із мертвих… “.

       Великдень дає нам незаперечний доказ його божества. Коли фарисеї і книжники домагалися від Христа знаку, що Він Божий Син, то Він їм відповів, що не дістануть іншого знаку, як знак пророка Йони: “Як Йона був у нутрі кита три дні і три ночі, так буде Син Чоловічий у лоні землі три дні і три ночі” (Мт. 12, 40). І так сталося. Третього дня після Його смерті наступило світле Воскресіння.

       Христове Воскресіння — це фундамент нашої віри. Яке б значення мала Христова наука, якщо б так часто Ним передбачене Воскресіння не сповнилося? Апостоли, проповідуючи святе Євангеліє, часто покликуються на Христове Воскресіння, як на найсильніший доказ правдивості науки Христа. “А коли Христос не воскрес, — каже святий Павло, — то марна проповідь наша, то марна й віра ваша… Але ж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих” (1 Кор. 15, 14 і 20). Тому правда про Христове Воскресіння і християнська релігія є нерозривними.

       Великдень — це певна запорука нашого Воскресіння для щасливого вічного життя. Як Христос воскрес, так і ми колись воскреснемо для нового світлого й вічного життя. Сам Христос запевняє нас: “Бо надходить час, коли всі, хто у гробах, голос Його [Сина Божого] вчують, і вийдуть ті, що чинили добро, на Воскресіння життя. А ті, що зло чинили, — воскреснуть на суд… Така бо воля мого Отця, щоб кожен, хто Сина бачить і вірує в Нього, жив життям вічним і щоб я воскресив його останнього дня” (Йо. 5, 28-29 і 6, 40).


Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


ВЕРБНА НЕДІЛЯ
       
       Заглибившись в таємницю свята Входу Господнього в Єрусалим, не допустімо, щоб ця подія пройшла повз наші серця і душі. Згадаймо всі, що за цією неділею Великого посту йде Страсний тиждень – седмиця особливої підготовки до Пасхи Господньої. Пам’ятаймо всі, що ми, християни, вірні Святої Православної Церкви, яку заснував Сам Спаситель і Господь наш Ісус Христос, повинні гідно вступити в радість Христового Воскресіння з чистотою душ і сердець наших.
       Тож відгукнемося на заклик святого Єпифанія Кіпрського, який закликає всіх віруючих у Христа до християнської любові: «Люди, виходьте на зустріч Господу… Вся земля, всякий чин, всякий вік – всі достойно зустрінемо Господа: виправимо дороги життя, відкриємо Царю входи нашої душі, винесемо гілки перемоги Переможцю смерті, вигукнемо разом з народом: Осанна в вишніх, благословен хто йде в ім’я Господнє.»


Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


СТРІТЕННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА
       
       З першого погляду, подія, яку відзначає Церква сьогодні, здавалася звичайним буденним явищем. Такі ритуали проводили над кожним первістком чоловічої статі. Щодня сотні людей з усіх міст і містечок Ізраїлю приходили до Храму та приносили своїх первістків. Але того дня Дух Святий відкрив Симеону та Анні, що на руках Діви Марії не звичайних малюк, але Той Єдиний, заради якого і було збудовано Єрусалимський Храм. Таким чином серед звичного буденного життя, очі святих побачили майбутнє спасіння світу.
       Щотижня ми збираємося у храмі. Бачимо тих самих людей у тих самих стінах. Разом із тим, щонеділі Господь приходить до свого храму. Той хто бачить очами віри, впізнає Його у таїнстві причастя. Той хто має вуха, почує Його голос у читанні Євангелія. Але і це не все. Просвітлені таїнством святого причастя ми самі стаємо храмами, і Господь входить в нас.
       Сьогодні ми освячуємо свічки і згадуємо слова Спасителя: “Я – Світло для світу; хто піде вслід за Мною, той не ходити­ме в темряві, а матиме світло жит­тя” (Ін.8:12). Разом із тим пам’ятаємо повеління дане Христом своїм учням: “Ви – світло світу. Не може сховатися місто, яке стоїть на верху гори. І не запалюють світильник, щоб поставити його під посудину, але на свічник, – і світить всім у домі. Так нехай сяє світло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі діла і прославляли Отця вашого Небесного” (Мф. 5:14-16).
       Кожен Християнин покликаний нести в собі світло Христове. Це світло світить в темряві Донбасу, Афганістану, Іраку, Сирії даючи надію мільйонам зневірених, бездомних і голодних. Світло христової любові світить тоді, коли поклик Божий піднімає тисячі волонтерів, що своїми трудами та матеріальними пожертвами приносять життя в землі зруйновані війною


Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА
       
       Христос ся рождає!
Дуже символічно, що в такий світлий день, коли всі християни об'єднуються навколо святкування народження Христа, Україна отримує Томос.
А значить, що віковічні мрії поколінь наших співвітчизників стали реальністю. Помісній Православній Церкві України - бути.

       Вітаю всіх нас з цією історичною подією та із Святвечором!
Нехай Господь завжди береже нашу Церкву, наших захисників, наші домівки і всіх нас!


Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ, АРХІЄПИСКОПА МИР ЛІКІЙСЬКИХ, ЧУДОТВОРЦЯ
       
       У кожному ділі - ремеслі або мистецтві, є свої майстри і умільці, котрі до дрібниць знають свою справу, і досягли в тому великих успіхів і досконалості. І коли запитати такого майстра, завдяки чому він досягнув такого високого рівня в своєму ділі, то більшість з них, звісно, не відкидаючи того, що це в багатьох випадках є даром Божим, відповість, що таких вершин майстерності він здобув через щоденну кропітку працю і самовдосконалення, мовляв «не святі горшки ліплять».
       Подібне, без перебільшення, можна сказати і про людей, які здобули духовну досконалість - святих. Святими не народжуються - ними стають. А засобами, за рахунок яких можна набути святості є перш за все Божа Благодать, правдива віра в Христа, щоденні добрі справи - як прояв любові до ближнього. Саме важливою тут є постійність цих речей, здатність щодня, протягом всього життя утримувати в собі їх. Адже, ніщо з цих речей не є постійним. Людина може зневіритися. Божа Благодать, яка є даром Святого Духа, нині дається - а завтра полишить нас через гріх, який ми впускаємо в серце з більшою охотою. Та, все ж таки, дуже важко робити добрі діла для ближнього: коли через власне лінивство, коли через гордість, а коли і через скупість... Але, мабуть, основною перешкодою до милосердного ставлення до ближніх є брак любові.
       Святий же Миколай став нам досконалим взірцем щирої віри, діл милосердя, і вмістилищем Божої благодаті.
       Незважаючи на велику історичну віддаленість між його і нашою епохами, нині ми маємо можливість вшановувати святого і звертатися до нього з молитвою. Святитель Миколай завжди був з нашим народом, він постійно присутній серед нас і допомагає нам у справі спасіння. Святитель Миколай завжди приходить на допомогу до тих, хто його кличе. Він молить Бога за всіх людей, щоб Господь освятив нас істиною Своєю, аби за його прикладом ми ввійшли в радість Нашого Господа.
       Нехай за теплими молитвами і чудесами Отця нашого Миколая - живоносного мироточивця, які з ласки Божої розливаються, як вода, що напуває вірних, Бог благословить нас удостоїтись наслідувати його віру, мудрість, побожність, подвиги і милосердя, тихо і без гріха прожити на цім світі, і на Страшному суді Христовім не стояти нам ліворуч, а сподобитися стати праворуч зі всіма святими й увійти в Царство вічної слави Бога. Амінь.


Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич

СВЯТО ХРАМУ
       
       Любі брати і сестри, українці! Хіба не так, як свята Варвара, страждала і бідувала й наша мати Україна, і наша українська церква і наш український народ? Як наче багатого батька діти — ми українці: земля наша родюча, води багаті, луки зелені, садки плодючі, всього є вдосталь, з усього користуйся, всім утішайся; одно тільки строго нам заборонялось так довго: бути і визнавати себе народом українським, любити свою отчизну Україну, шанувати свою рідну мову, утворювати свою рідну церкву. До нашого народу завжди приставляли багато прислужників, щоб виховувати наш народ в темноті, несвідомості про нашу правду, про нашу волю і про нашу мову...
       Від цих приставників наш народ тільки й чув одно: ти нікуди не здатний, без чужого панування над тобою ти жити не можеш; мова твоя є мужицька, гідна тільки, щоб на торзі лаятись, а не достойна, щоб на ній молитись або вчитись, церква твоя тільки й може бути безпечною, щодо православ’я, тільки під московським патріархом... І народ повинен був з усім цим погоджуватись. Коли ж окремі провідники нашого народу закликали його до свідомості своєї правди, до волі, до рівності з другими народами світу, до відновлення своєї вільної церкви, — на таких дивились, як на великих злочинців і бунтівників, і на них придумували тяжкі кари
       Як багато і тут спільного в житті нашої церкви з життям св. Варвари. А св. Варвара, чи вона любила батька? Безумовно любила і не тільки, як дочка, а й як християнка. Вона хотіла й свого батька навернути до правдивої віри, і це вона робила не тільки своїми благаннями до нього, а й тими муками, які приймала від нього. Вона віддала б усе, і навіть життя своє, щоб спасти батька. Але проміняти своє вічне життя, свою любов до Христа на любов до батька, вона, як християнка, не могла, і вирішила за краще прийняти смерть від батька, ніж загубити свою душу. І дійсно, втративши від свого земного батька своє земне життя, свята Варвара перейшла до Отця небесного, до Бога, — здобула собі життя вічне, і свою любов до Христа поширила на всіх християн; за всіх молиться, спасінню всіх допомагає, до визволення з кайданів земних пристрастей всіх закликає...
       Але, ми віримо, що свята Варвара й своїми стражданнями й своєю любов’ю найбільше прихиляється до нашого народу, його долі співчуває, за його правду і визволення Господа благає. І наш український народ любив і любить своїх духовних отців: тепер народ уже прийшов до своєї рідної церкви, слухає богослужіння на рідній українській мові
       Любі брати і сестри! Бачите, як багато науки дає нам життя і страждання св. Варвари. Воно навчає нас любити більш за все Христа, правду Христову. От і ми, в своїй святій церкві відновляємо Христову правду для нашого рідного народу. Життя св. Варвари навчає нас, як бути, коли навіть рідний батько стає на перешкоді до досягнення вічного життя. Треба й нам не зважати на ці перешкоди, які ставлять до нашого вільного життя. Вільне, світле, життя нашого народу повинно бути дорожче від усього, і ради нього ми сміливо будемо підставляти голову навіть під меч, але тільки для того, щоб цей меч на ворогів повернувся по слову Христа: «Хто взяв меча, від меча й загине» (Мат. 26).
       А самі ми, як свята Варвара в небесні оселі, входимо в свою святу українську церкву для спасіння і досягнення вічного життя, за молитви святої Варвари і всіх святих. — Амінь!

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


ВВЕДЕННЯ У ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

       
       Пресвята Богородиця, яка стала Матір’ю всього світу і породила нам Спасителя Христа Бога, в Якого ми віруємо й ім’ям Якого ми спасаємось, до Якого звертаємося з молитвою, неодмінно у ці хвилини важкого випробовування нашого українського народу знаходиться разом із нами. Вона простирає Свій небесний Покров над усіма нами, над тими, хто щиро прагне добра, над тими, хто щиро прагне справедливості і утвердження правди в нашій державі і в нашому суспільстві.
       Пресвята Богородиця не відступала від нас в найтяжчі хвилини буття нашого народу, нашої країни. Навіть тоді, коли ми втратили державність, і, здавалося б, знаходилися в безнадійності, Діва Марія, як Цариця Небесна, заступалася за нас. І сьогодні Вона також предстоїть Небесному Царю і молиться за долю нашого українського народу.
       Не сумнівайтеся в цьому ні на мить, а тільки з молитвою, вранці і ввечері, приватно чи соборно в храмах звертайтеся до Богородиці, і Вона, явившись у багатьох чудотворних іконах для нашого українського народу, неодмінно нам допоможе.
       Будемо щиро просити Божу Матір, щоби Свій Покров Вона ніколи від нас не відбирала, щоб милість Її молитов і заступництва завжди була над нашим українським народом, нашою державою, нашими сім’ями, родинами і над кожним із нас. Амінь!


Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


ПОКРОВА ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

       
       «Я тебе не забуду!» - саме це каже сьогодні Господь до кожного з нас у це свято. «Я тебе не забуду!» - ці Божі слова передає нам сьогодні Пресвята Богородиця у свято свого Покрову над нами. Вона, тримаючи у вічній та неустанній молитві за нас свій омофор, долоні своїх рук має звернені до Бога
       Постать Богородиці, зокрема у свято Покрова, показує нам її долоні, в яких вона тримає в молитві, наче свій омофор, перед Богом кожного з нас. «Я записав тебе в себе на долонях», - каже Господь у пророка Ісаї. Сьогодні ми бачимо, що тими Божими долонями, які є знаком вічної пам’яті Бога про всіх нас, є долоні Діви Марії. Кожен, хто вдивляється в постать Оранти - Софії Київської не може не зауважити, що тут її долоні, звернені в молитві до Бога, є чомусь непропорційно великими. Мабуть стародавній художник, який викладав цю знамениту мозаїку, хотів ще раз пригадати нам непропорційну навіть до нашого уявлення, Божу пам’ять про кожного з нас та неустанну молитву заступництва Богоматері за люд Київської держави.
       Сивоголовий Київ має своє духовне передання про Покров Богородиці. Воно стверджує, що поки стоїть Оранта у Софії, доки вона неустанно тримає в молитві піднесенні до Бога свої долоні, доти буде стояти ця княжа столиця і встоїться її народ перед своїми ворогами. Ось чому історія нашої Церкви пригадує нам, що князь Ярослав Мудрий посвятив народ своєї держави і цим самим передав саме Їй, неустанному покрову її материнської молитви, своїх людей, їхнє сьогодення та майбуття.
       Ми вистояли, бо наша Небесна Мати непорушно стоїть у покровській молитві.
       Упродовж цього часу, наповненого жахіттями війни, ріками крові загиблих і поранених, скроплені сльозами матерів, що оплакують загибель своїх синів і дочок, пронизані болем полонених, смутком і тривогою мільйонів переселенців, ми, український народ, що відстоює своє право на свободу у власній державі, все ж таки встояли! Ми вистояли, бо наша Небесна Мати непорушно стоїть у покровській молитві; ми не опускаємо наших рук перед викликами нашого сьогодення, бо Вона не опускає своїх рук, покриваючи нас своїм омофором; ми не забули і не забудемо нікого з наших новоявлених героїв України, бо сам Господь пам’ятає про всіх нас. У Ньому наша сила та перемога.
       У свято небесного заступництва Пресвятої Богородиці та її повсякчасної за нас молитви, ми відзначаємо ще й наше національне свято – День захисника України. Саме під Покровом Богородиці наше козацтво закладало підвалини нашої новітньої державності, саме у цей день ставали до боротьби учасники наших національно-визвольних змагань у минулому столітті. Саме під заступництвом Пречистої Діви Марії і сьогодні відроджується українське військо та у справедливій боротьбі із зовнішнім агресором захищає свою Батьківщину.
       Вони, наші солдати і офіцери, є сьогодні втіленими ангелами-хоронителями України, які собою, своїм серцем, душею і тілом затуляють нас від ворожих куль і снарядів
       «Я тебе не забуду», - це Боже слово звернене сьогодні до вас самим Богом. Це є слово вдячності і пошани до вас усієї Церкви та вашого народу. «Я тебе не забуду!» - це наша молитва до Бога про вічну пам’ять за тих, хто віддав своє життя в боротьбі за свободу і незалежність своєї Батьківщини. Споглядаючи на Божу Матір, яка сьогодні неустанно молиться за українське військо, ми, увесь народ Божий, разом з нею возносимо молитви за усіх наших воїнів і кажемо кожному з них: «Молимося за тебе повсякчасно!»
       Свято Покрова Божої Матерії є особливим святом материнської турботи про своїх дітей. Сьогодні ми хочемо обгорнути молитвою та вкласти у її всемогутні покровські долоні кожну солдатську матір, усі родини наших військовослужбовців, їхніх дружин, дітей, братів і сестер, усіх волонтерів та людей доброї волі, які живуть неустанною турботою про захисників нашої Вітчизни. Вони, наші солдати і офіцери, є сьогодні втіленими ангелами-хоронителями України, які собою, своїм серцем, душею і тілом затуляють нас від ворожих куль і снарядів.
       Покриваймо наше військо покровом нашої вдячності, уваги, підтримки, солідарності і молитви. Нехай Київська Оранта, наша «Нерушима стіна» скріпить нашу непохитність віри в перемогу силою Божої правди, оновить нашу надію своєю неустанною молитвою заступництва, навчить любити та боронити свою Батьківщину благодаттю Святого Духа.

Пресвятая Богородице! Спаси нас!
Амінь.


Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО І ЖИВОТВОРЧОГО ХРЕСТА ГОСПОДНЬОГО

       «Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Хрест Твій Чесний, що ним Ти спас нас від неволі ворожої» (Величання).

       Свято Чесного і Животворящого Хреста особливе тим, що свята Церква виносить святий Хрест, прибраний в осінні квіти, б'ючи доземний поклін та співаючи: «Хресту Твоєму поклоняємось, Владико, і святе Воскресіння Твоє славимо!» свя­тий Хрест Господній — це вічно живий символ безконечної Божої любові, символ Христової жертви, символ перемоги над смертю і дияволом, символ нашого відкуплення і спасіння. Від часу смерті на Хресті Сина божого Хрест став із дерева ганьби деревом найбільшої слави, став ключем, що відкриває нам Небо і робить нас дітьми Божими.
       Святий Хрест для нас, християн, є великим дороговказом, який протягом століть указує мандрівникові справжню дорогу до спасіння і оберігає перед фальшивими шляхами, бо ми тут, на землі, всі є мандрівниками, котрі бажають дійти до Неба. Святий Хрест говорить нам, що до Неба є лише одна дорога. Хрестом вітали нас, коли ми прийшли у цей світ, під благословенням святого Хреста проходить усе наше земне життя, і Хрестом колись знову будуть нас провадити, коли будемо відходити з цього світу. Святий Хрест промовляє до кожного з нас: «Християни, якщо хочете дійти до Небесного щастя, наслідуйте Ісуса Христа!» Тому частіше споглядаймо на святий Хрест, що став посередником між Небом і землею, між Богом і людьми. З вірою припадаймо до цього Животворящого Хреста Господнього і з глибини душі промовляймо разом зі святою Церквою: «Величаємо Тебе, Життєдавче Христе, і шануємо Хрест Твій Чесний, що ним Ти спас нас від неволі ворожої!».

Амінь.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

       Любов до матері - дороге і близьке серцю почуття. Воно так потрібне людині в житті. З цим почуттям, ми стаємо добрішими, нас наповнюють чисті думки, мрії, надії і сподівання. Нам є для кого і для чого жити. Наша дорога матуся, що дала нам життя.
Возлюблені дорогі брати і сестри, у цьому земному житті є у нас, ще одна мати, Мати-Україна. Те, що вона єдина для нас усіх, те що вона дарує нам усім – не оцінити, не осягнути. І любов до неньки України закладена в нашому серці ще з народження. Інколи, серед мирської суєти ми нагадуємо собі, що ми українці і у нас є Мати-Україна. Обов’язок любити, шанувати її, все життя пам’ятати про неї.
       І ось зараз і ось тут, про найголовніше дорогі брати і сестри. У нас є ще третя Мати. Пресвята Діва Марія, народження Якої сьогодні святкує весь християнський світ. Різдво Пресвятої Богородиці – початок нашого спасіння. Преподобний Андрій Критський з’ясовуючи значення свята народження Богоматері пише: «Нинішній празник є для нас початком усіх свят. Він двері благодаті і правди». А Святий Іоан Дамаскін говорить: «День Різдва Богородиці є днем всесвітньої радості, бо через Богоматір весь людський рід обновився».
Дорогі в Христі! За прикладом святих отців і нашої Святої Православної Церкви і ми прославляємо народження Божої Матері. З глибини душі кличемо сьогодні до Неї:
     «Радуйся людський соборе, радуйся Господній Храме;
       Радуйся Горо свята, радуйся Божественна Трапезо;
       Радуйся Світильниче світу, радуйся славо православних чеснот;
       Радуйся Маріє, Мати Христа Бога, радуйся вірних спасіння;
       Радуйся Трапезо Божественного Хліба, радуйся Двері Небесні і Неопалима Купино;
       Радуйся всіх Упованіє»
       
    Пречиста Діва Марія народилася в Назареті. Це містечко - справжня квітка Галілеї. Коли прийшла повнота часу, провіщена пророком, саме в Назареті прийшла на світ ця чудесна дитина, що згодом стала Матір’ю Божою. Народження її принесло стареньким батькам велику радість. Велика радість була не тільки на землі, але і на Небі.
Невимовно раділи ангели, адже приходила на світ. Цариця Небес, Чесніша від Херувимів і незрівнянно славніша від Серафимів. Радів весь світ, бо народився найкращий плід роду людського, найвище творіння Божої милості і сили.
       Дорогі брати і сестри! Поспішаймо і ми сьогодні поклонитися Матері Божій, Заступниці перед Божим Престолом.
       Одна побожна легенда оповідає, що Преподобний Андрій бачив відкрите Небо і Господа на Престолі, та багато ангелів і святих довкола Престолу. Не було видно Пресвятої Богородиці. Здивований праведник запитав Святого Апостола Петра: «Де ж Пресвята Діва». На те почув таку відповідь: «Пречиста ходить по землі і збирає людські сльози, щоб їх принести до Всевишнього».
       Отже, з щирою молитвою звертаймося до Пречистої і шукаймо в Неї заступництва в усіх наших потребах душі і тіла. Благаймо Її словами молитви: «Не маємо іншої допомоги, не маємо іншої надії крім Тебе, Пречиста Діво, Ти нам допоможи, на Тебе надіємося і Тобою хвалимося. Твої бо ми раби.»

Амінь.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


УСІКНОВЕННЯ ГЛАВИ ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

       Страшну картину бачимо перед собою у свято Усікновення голови святого Івана Хрестителя, якої вимагала цариця Іродіяда через свою доньку Соломію. Яке це страшне і жорстоке вбивство.

       Тут ми наочно бачимо, які страшні, болючі рани завдає людям гріх чи то в тілесному, чи в духовному розумінні. Гріх часто маскується, як річ приємна, але не раз завдає муки невинним людям. Гріх довів до страждань святого Івана Хрестителя. Іродові стала нудною його дружина, якій мав би бути вірним до смерті, він закохався у дружину свого рідного брата Пилипа і одружився з нею, не звертаючи уваги на Божі закони. Святий Іван Хреститель як пророк Божий докоряв йому за цей вчинок, але замість того, щоб каятись за свої поступки, Іродіяда вирішила назавжди закрити його уста. Так відважного пророка страчено у в'язниці. Ланцюг гріха, який довів до такого страшного злочину, можна було розірвати багато разів через щире покаяння Ірода та Іродіяди..., та гріх довів до смерті.

       Нам корисно задуматись над прикладом життя цієї хороброї людини — святого Івана Хрестителя, який не побоявся піднести свій голос у докорі навіть сильним світу цього за їхні гріхи. Як часто буває, вбогі і нижчі світу цього караються невинно тільки тому, що за них немає кому заступитися, а багаті і сильні можуть викупити себе зі всяких кло­потів, які самі на себе накликали. Дивлячись на це, багато людей запитують: «А де ж Божа справедливість?»

       Коли Син Божий став людиною, щоб бути з нами на землі і нам явити Бога, Він чітко показав, на чиїй стороні Бог, бо Ісус Христос найвище визнання дав святому Іванові такими словами: «По правді кажу вам: Між народженими від жінок не було більшого над Івана Хрестителя!» (Мф. 11, 11).

       Ще раз задумаймось над цією зворушливою розповіддю свято­го Євангелія. До кого подібні ми? До кого ми хотіли б бути подібними? Як бачимо, що Сам Бог допомагає всім тим, які до Нього приходять у простій вірі, смиренності і щирості. Ті, що стоять за справедливість є сіллю для світу, йдучи за прикладом святого Івана Хрестителя і всіх, подібних до нього.

       Тому, святкуючи сьогодні пам'ять мученицької смерті - Усікновення голови святого пророка Івана Хрестителя, піднесімо з вірою свої очі і серця до нього, благаючи: «Святий великий Предтече Господній! Ми визнаємо, що ти великий праведник перед Богом, допоможи нам, щоб Дух Божий керу­вав завжди нами і нашими думками, щоб наше життя і наші вчинки були милими і приємними Господу Богу!»

Амінь.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

       В цей час проти сонця срібляться тонкі струни павутиння бабиного літа, а в наших церквах лунають церковні пісні на честь Божої Матері й священики виголошують щирі проповіді, щоб вшанувати чесноти Діви Марії та скласти вінок молитов Її світлому імені. І кожен з нас покликаний прийти в Храм Господній, щоб своїми молитвами й піснями прославити Пресвяту Богородицю.

Марія – Мати Христова. Це ім’я благословенне Богом, Всевишній обрадував ним Пречисту Діву. Людський розум навіть нездатний осягнути всі Божі ласки, які зійшли на Пречисту, коли Предвічне Слово Боже сповістило Їй про велике достоїнство бути Матір’ю Бога – Матір’ю для Свого Єдинородного Сина. Бог-Отець обрав Найчеснішу і Найдостойнішу з Жінок світу.

Мати Божа – приклад любові, милосердя, покори і терпеливості. Вона понад усе любила Бога і ближніх своїх, до кожного виявляла милосердя і все що Господь посилав Їй, приймала з покорою і терпеливістю.

Коли ж Ісус дожив до повноти віку і виступив на відкриту проповідь, тоді разом з Ним і Його Матері довелося перенести багато страждань, але найважчою хвилиною у Її багатостраждальному житті було співстраждання з Христом на Голгофі. Там передбачений старцем Симеоном меч, прошив душу Її та серце. Там під хрестом розіп’ятого на ньому Сина, Їй довелося допити чашу неймовірних терпінь. Який, то невимовний біль материнського серця, бачити Сина розіп’ятого на хресті. І та безмежна любов Божого Сина до нас грішних. Навіть у тяжких болях і муках на хресті Ісус побачивши Матір і ученика, що стояв поруч, якого любив, говорить до Матері Своєї: “Жоно, це – син Твій”, а ученику (Іоану Богослову): “Це – Мати твоя. І з цього часу прийняв Її ученик до себе” (Ін. 19, 26-27). Цими словами, Ісус передає Свою Матір під опіку свого улюбленого учня. І в той час, в особі Івана Богослова, передає всіх нас під опіку Божої Матері. Тому ми всі християни звертаємось до неї, як до заступниці роду християнського.

І хоч свято Успіння Пресвятої Богородиці нагадує нам сумну подію, то все таки, це свято є радісним, бо Пресвята Богородиця з тілом і душею перейшла з цього життя до вічної небесної слави, а з того часу, ми християни, отримали в небі могутню заступницю і покровительку.
В честь Успіння Божої Матері збудовано й освячено багато храмів. Віруючі християни напередодні цього свята вирушають паломницьким ходом до святих місць, долають сотні кілометрів, щоб поклонитись чудотворним іконам.

Тож вшановуймо і ми, це величне свято. Станьмо перед престолом Церкви, де молиться незримо й невпинно за нас Матір Божа, зі словами: «Пресвята Богородице, моли Бога за нас!».

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

       Свято Преображення Господнього вчить нас, як ми повинні преображати свої душі під час земного життя, щоб увійти в ту славу котру Господь, колись показав на горі Фавор. Ми ж повинні постійно підніматися на свій духовний Фавор. Гора духовного преображення кличе до себе кожного з нас.

       Де він, цей духовний Фавор, ця таємна вершина неземного блаженства і захоплення? Він є скрізь навколо нас. Тут у цьому Святому місці, та у всіх храмах Божих, він є в домашній молитві, у всіх благочестивих вчинках нашого земного життя… Але для того, щоб в кожному місці, навіть у кожній скорботі вміти зійти на духовну вершину почуттів і випробувати радість неземного переживання, потрібно мати віру апостола Петра, надію Якова і гарячу любов Іоана. Тільки з глибокою вірою, надією і любов’ю ми зможемо зійти своїм духом на вершину преображення, перемогти всі хвилювання, тривоги, котрі дратують нас і створити в душі тихий і благодатний настрій злагоди та спокою.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари

 протоієрей Іван Марич


СЛАВНИХ І ВСЕХВАЛЬНИХ ПЕРВОВЕРХОВНИХ АПОСТОЛІВ ПЕТРА І ПАВЛА

       Сьогоднішнє свято – день пам’яті найбільших серед апостолів.
       Ми вшановуємо тих, хто став творцями Церкви серед язичників. Тих, хто перший покликав римлян, еллінів та й наших предків разом із ними. Це Петро, котрий прийшов до Кесарії і навернув цілий дім сотника Корнилія. Це Павло, котрий обійшов північ Середземномор’я від Близького Сходу до Іспанії.
       Саме вони, первоверховні апостоли, і є живим свідченням непохитності Христової сили, непохитності скелі, яку нам варто шукати під ногами, – скелі віри. Скелі, яка дає нам можливість через радісне відкриття: «Ти – Христос, Син Бога Живого!» – знайти в собі джерело наснаги на майбутнє і побачити мету, якої не заберуть від нас ніякі життєві буревії.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


РІЗДВО ЧЕСНОГО СЛАВНОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ ТА ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

       Святкуючи народження маленького Івана, варто пам’ятати: радісний, святковий настрій Різдва Предтечі вже невдовзі змінить інший – цар Ірод, дізнавшись про народження Месії, почне шукати дитину, щоб вбити її. Через це Захарія загине, а Іван та Єлизавета, як і Святе Сімейство, перетворяться на біженців, які сповна скоштують гіркоти вигнання.

       Та хіба не промисел Божий таким чином виховав з маленького хлопчика справжнього духовно загартованого Предтечу, якого Спаситель назве «найбільшим серед народжених жінками»?

       Для сучасників Господа Ісуса Христа Його Хреститель був яскравою історичною особистістю, яка закарбувалася в Святому Писанні та закликала багатьох до реальних духовних змін. Тож нехай і для нас Іван Предтеча залишається живим, реальним святим, який навчає передусім шукати в житті Бога, а славне Різдво його нагадує нам, що для Бога немає нічого неможливого, і над кожним з нас є Його особливий план.

       Але щоб цей план запрацював, потрібний рух і з нашого боку – у вигляді чистого, побожного життя в згоді із Божою Правдою!

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


ДЕНЬ СВЯТОЇ ТРОЙЦІ, П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ

       Здійснилась обітниця Спасителя, яку Він дав апостолам, - Утішитель -Дух Святий зійшов на апостолів, коли вони зібрались на молитву, - і Мати Божа тоді була з ними, Дух у вигляді вогненних язиків. А перед тим цей Дух Святий з`явився над річкою Йорданом, коли Христос прийшов до святого Івана, щоб охреститися водою на відпущення гріхів людського роду. Тоді-то Ісус сказав: "Я буду просити Отця, щоб Він послав вам Утішителя Духа Святого в ім`я Моє". Пізнавши Духа Святого, учні Христа дістали Духа мудрості - змогли говорити різними мовами. В той же день в Єрусалимі зібралися різні народи: партяни, мідійці, сламіти, люди з Юдеї, Каппадокії, Фригії, Єгипту, Риму, з острова Кріту, з Арабії та інших країв — і всі вони почули духовну науку своєю мовою!
       Святий апостол Петро промовив так: "Люди юдейські і всі мешканці єрусалимські! Вислухайте моє слово! Здійснилось те, що передбачив пророк Іоіл: "І станеться останнього дня, - мовив Господь, - що я зішлю Духа Мого у кожне тіло, і будуть пророчити сини й дочки ваші. І з`явилися чудеса на небі і знаки на землі: кров, і вогонь, і курява диму... (Діянь 2, 17 - 19). 1 кожен, що буде призивати Ім`я Господнє, спасеться!"
       Дух Святий провадить нині й буде провадити нашу Церкву аж до кінця світу. Оце ж Він запалює дух посвяти й жертвенності у наших братів в Україні, що готові беззастережно йти на бій проти катів нашого народу. Вороги намагалися знищити не тільки наш край, а й знищити душі наші. Часи мучеництва за рідний край, за рідну віру - це часи слави Христової Церкви.
       І настають вже кращі часи, бо наші гонителі дещо присіли, бо Україна ожила, стає на тверді ноги на шлях до своєї повної Незалежності. Національне життя, хоч і поволі та з труднощами, відновлюється. Хіба ж це не Боже милосердя, відповідь на наші молитви?! Це доказ, що Бог нам помагає в наших чесних змаганнях за нашу потоптану правду, що, справді, як потоптана, але ще жива квітка підводиться, оживає і розквітає. Це відновлюється наше славне минуле, наші традиції й наша свята Віра!
       В цей Світлий Празник пригадаймо, як ще Старого Заповіту пророки заклинали нас: "Сім разів у цей день свою Батьківщину згадаймо, сім раз до Неї очі звертаймо, сім разів на день за Неї Небо умоляймо, бо тільки її чарівне буття дає людині справжнє життя!"

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

       Свято Вознесіння нагадує нам, що наше земне життя, це передусім час приготування до вічної радості в небі.
       Ісус Христос повернувся на небо в атмосфері слави і радості. З розповідей євангелістів знаємо, що земне життя Ісуса не було легке і просте, не проходило в атмосфері достатку і слави. Вже з дитячих років Він зазнавав переслідувань, жив у простоті і убогості, разом з батьками працював, щоб забезпечити прожиток. У всьому своєму житті Христос старався досконало виконати свою земну місію, сповнити волю свого Отця і дбати про Його славу. І хоч частина людей не прийняли Ісуса як Месію, засудили на смерть і вбили, та Він славно воскрес із мертвих і вознісся на небо.

       У цьому є важлива наука для нас. Можливо і в нашому житті є більше трудностей ніж успіхів, хвилин смутку ніж радості, але якщо ми, попри те все, стараємося бути вірними Богові, сповняти у всьому Його волю і дбати про Його славу, ми здобуваємо для себе важливий дар – наша душа в кінці життя зможе у спокої залишити цей земний світ і радістю увійти до неба, де як молимося, вже немає болю, ні печалі, ні зітхання, але життя безконечне.

       Вдивляючись сьогодні у земне життя Ісуса Христа і його завершення у вигляді славного вознесіння, стараймося наслідувати приклад нашого Спасителя. Дбаймо найперше не про земні плоди, а про добрі плоди нашого життя у вічності.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


СВІТЛЕ ХРИСТОВЕ ВОСКРЕСІННЯ, ПАСХА, ВЕЛИКДЕНЬ

       Дорогі парафіяни! Сердечно вітаю всіх Вас із Святом Свят – Світлим Христовим Воскресінням!
Бажаю Вам кріпкої Віри, неслабіючої Надії та справжньої Божої Любові у Ваші серця, а все решта прибуде, з Божої ласки: здоров’я, щастя, мир, добробут. Нехай матері плачуть лише від радості за своїх дітей, а діти – від щастя, що мають батьків.
       Було це давно, дуже давно. Ще тоді, коли Ісуса Христа мали розіп’яти на хресті. Плакала, гірко плакала Мати Божа і не знала, як допомогти синові, що робити, щоб його врятувати. Аж ось що прийшло їй на гадку: потрібно принести подарунок Пілатові. Нічого в неї немає, та, може, всевладному Пілатові сподобаються помальовані узорами яйця, і він помилує її сина.
       Швидко взялася до роботи. На білих, мов сніг, яєчках почала писати прекрасні візерунки. І щойно сльоза падала на яйце, як одразу ставала червоною, мов кров, крапкою. Коли вже намалювала з десяток яєць, зав’язала їх у хустину й вибралася до Пілата. Прийшла до його палат й упала перед ним навколішки. Та, як ставала на коліна, хустина розв’язалася, і всі писанки покотилися по цілому світі. Закотилися вони й в Україну.
       З тих пір українці вітають Господа нашого у Світле Свято Його Воскресіння писанками та крашанками.

Христос Воскрес – воістину Воскрес!
Воскресне Україна!

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

       Це було давно. Один побожний священик ішов у свято Благовіщення Пресвятої Богородиці лісовою галявиною. Був гарний, тихий вечір. Було так, неначе б земля затримала подих та з захватом прислухувалася до неба, на якому купка хмаринок - схожих на овечок, плила повз вечірнє сонце. Мир і ласка Божа спливали з неба на землю. Побожний священик роздумував над вічною красою, з якої походить усе чисте й величне. І свята туга наповнила його серце. Він склав руки, підніс очі до неба й молився:
— Хвала та слава Тобі, Господи! Слава та Хвала Тобі в Твоїй людськості. З неї віддзеркалюється блиск Твого божества. Слава та хвала Тобі в Твоїй Пресвятій Матері. Вона носила Тебе на руках і до серця пригортала, голубила Тебе та співала Тобі.
Царице Неба, Мати Творця, вся краса світу нехай припаде до Твоїх ніг, всю красу тієї години нехай покладуть Тобі на голову, немов вінок молодих троянд. Така година мусила бути тоді, коли архангел зійшов до Тебе та привітав Тебе благою звісткою. Радуйся, Маріє в співі всіх пташок! Радуйся в плині всіх вод землі, в журкоті лісового струмочка, у грі хмар, в листі й у траві. Радуйся в гудінні бджілок, в усіх квітах, що тут ростуть! Ах, щоб було щось, що людям по всі дні нагадувало б, щоб думали про Тебе та Тебе вітали, як вітав Тебе архангел Господній у цей Твій день. Дай мені знак, о Пресвята, маленький знак, щоб я приніс таке людям...
       Він спинився й, зачарований, споглядав на ліс. Туди йшла Богородиця під зеленим верховіттям буків і виходила на галявину. З похиленим лицем проходила вона, а її пальці торкалися легесенько квітів, що горнулися до неї. Перед нею й по її боках ішли ангели. Тоді почув священик ніжне дзвеніння, що неслося галявиною. Воно плило з квітів, до яких торкалися Марія й Ангели. Священик підійшов до квіток та придивився до них. Це були сині дзвіночки.
— Це знак для мене, — подумав він і зірвав один та взяв з собою до міста.
       У місті пішов він до коваля, що кував різні предмети з металу, і доручив йому вилити таку квітку, але сто разів більшу, зі срібла. Із Божим благословенням вдалося вилити з срібла таку квітку, так появився перший дзвін.
       Священик велів дзвонити ним перед кожною Службою Божою. А також велів дзвонити увечері, коли йому Богородиця об'явилася в свято Благовіщення. Коли віруючі приходили до нього та допитувалися, що має означати вечірнє дзвоніння, то він пояснив їм, що дзвін дає знак, що треба помолитися «Богородице Діво».
       Помалу всі церкви отримали дзвони, й ті дзвони дзвонили ангельське вітання Марії скрізь по церквах. Дзвонять маленькі дзвіночки, мов дитячими голосочками, дзвонять і великі дзвони могутніми голосами.
       І мільйони віруючих чують їх і кидають тоді всі свої думки, бажання та працю, складають руки до молитви та моляться до Пресвятої Богородиці, що принесла нам спасіння.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


ВХІД ГОСПОДНІЙ В ЄРУСАЛИМ

       Існує оповідання невідомого поета під назвою „Ящик з попелом”. У ньому розповідається, як одному чоловікові Бог послав несподіваний скарб і він його сховав у ящик та присипав попелом. Після того він несподівано помер, так і не розповівши нікому про свій скарб. Той ящик із попелом, як непотрібна річ, довго стояв у сінях його хати.

       Аж одного разу до хати зайшов бідний голодний жебрак і попросив хоч трішки якоїсь страви, на що господиня зі сміхом сказала: „Та візьміть собі, діду, ящик, що там у сінях стоїть”.

       Дід щиро подякував і, взявши його, вийшов. Він одразу відчув, що той ящик чомусь затяжкий, сам попіл не повинен так багато важити. Він опустив туди руку і знайшов золоті монети. Бідняк вернувся назад до тієї хати та сказав жінці: „За вашу зневагу не хочу платити вам злом. Ви думали, що у вашому ящику тільки попіл, а там скарб ваш лежить”. З великим соромом взяла господиня назад той ящик, а старця щиро перепросила й належно винагородила. Відтоді кожен жебрак мав у неї і привіт і обід.

       Бог розсипає довкола нас багато скарбів, а дух милосердя допомагає побачити їх, відкрити у житті.

       Сьогодні, коли війни і конфлікти наповнюють світ неспокоєм і терпіннями, ми відчуваємо особливу потребу милосердя, як духовних ліків у терпіннях, сили у труднощах, надійної духовної зброї проти всякого зла. І цей рік Божого Милосердя має пригадати нам, що люблячий Отець завжди є зі своїм народом, а особливо у моменти важких випробувань, допомогти нам молитвою відчути його милосердну руку допомоги і опіки.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


СИРОПУСНА ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ

       Христос нагадує нам, що успіх посту має свою основу у нашій душі: це щирість і покора у всіх духовних справах, пригадування собі, що все є даром Бога, а не лише особиста заслуга. Бог освячує нас мірою нашої довіри Божій волі.
       Які корисні справи ми можемо зробити для себе на час посту.
1. Старатися добре виконувати свої обов’язки на роботі і вдома, працювати сумлінно і чесно.
2. Не тратити даремно час на пусті новини чи фільми, а посвятити його на молитву.
3. Знаходити більше часу для сім’ї, уваги для дітей, щоб частіше спілкуватися з дружиною, чоловіком, батькам зі своїми дітьми.
4. Школярі, студенти нехай менше тратять час на пусті розмови, різні ігри, а присвятять його для кращого вивчення потрібних предметів, доброго приготування до іспитів. І це добро принесе багато користі їм і буде миле Богові.

       У сирітському притулку був гарний образ, що зображував Благословляючого Христа. Одного разу вчителька після короткого пояснення запитала дівчинку: „Скажи мені, а чому Спаситель має простягнуті руки?” Вчителька сподівалася, що дівчинка відповість: „Він бажає благословити”. Але вона дала таку відповідь: „Бо Він бажає мені щось дати”. Очевидно, так дівчинка збагнула таємницю простягнутих рук Христових. Тож коли бачимо Христа, Який благословляє, Він, простягаючи свої руки, не тільки промовляє: „Прийдіть!”, але також: „Візьміть!” А що ж він хоче нам дати? Насамперед, спасіння, а відтак - все те, що потрібне для побожного життя...
       Отож, щоб наш піст був успішний, не шукаймо надзвичайних молитов, чи покут, а радше шукаймо Бога у добрій щоденній молитві, а Господь сам буде освячувати нас і наближати до себе.
Щире покаяння, прощення гріхів наново наближає нас до Бога і ближніх, а тим самим відновлює взаємну любов. А цю любов приносить нам молитва, наповнена духом віри і покори.
       Говорячи про чистоту голови і обличчя, Ісус має на увазі чистоту наших думок, бажань і поглядів. Бо наша молитва, це наші думки, бажання, слова, звернені до Господа Бога. Тільки щира і покірна душа може розмовляти з Богом, а гордих і самовпевнених Бог не чує. „Бог гордим противиться, а покірним дає благодать”. І цю другу умову доброго посту Ісус завершує словами: „І Отець твій, що бачить у тайні, воздасть тобі” (Мт. 6, 18). Саме щиру молитву покірної душі Бог обдаровує своєю любов’ю.
       Цією другою ознакою доброго посту Ісус Христос пригадує нам, що для спасіння не обов’язково чинити якісь надзвичайні духовні подвиги, бо Бог дивиться передусім на те, з яким духом ми їх виконуємо. Бо іноді маленький побожний вчинок має велику вартість в Божих очах.
       Третє завдання і умову доброго посту Ісус називає збиранням скарбів. Тими скарбами є наші діла любові і милосердя. Душа, наповнена Божою любов’ю у молитві, не затримує її у собі, а дарує її ближнім, ділиться нею ділами милосердя з голодними, спраглими, подорожніми, хворими і самотніми людьми. А ці вчинки є найкращим свідченням нашої любові до Бога, вони є ключем, яким ми відчиняємо собі двері до неба, до вічної Божої любові – цього найбільшого скарбу для нашої душі.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


СТРІТЕННЯ ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

       Як свідчить давня традиція, жінка, яка народила дитину, повинна на 40-й день принести його в храм. А якщо до того ж з'явився хлопчик, то ще й приносити жертву у вигляді ягняти або пари голубів.
       Тому Марія з маленьким Ісусом прийшла в храм на 40-й день і принесла жертву - голубів. І саме в цей день відбулося значна подія - зустріч сина Божого і Симеона.
       У цей день жінкам треба забути про робочі метушні, залишивши на потім прибирання, прання. З давніх часів вважалося, що в свята слід відпочивати, молитися, але не важко працювати.
       На Стрітення треба неодмінно піти в храм на службу. Крім того, в цей день потрібно помолитися за рідних і близьких, також з храму приносять додому освячені особливим чином свічки і воду. Стрітенська вода вважається такою ж сильною і цілющою, як і водохресна. Нею можна поїти хворих дітей, окропляти нові речі. А Стрітенські свічки, які наші предки запалювали під час грози, щоб уберегти будинок від біди, сьогодні допоможуть очистити будинок, якщо запалити їх і з молитвою обійти всі приміщення.

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич

З днем народження!

 Шановний Отче!

Від щирого серця вітаємо Вас з Днем народження!

       Святий отець… Скільки мудрості, терпіння, ніжності і любові у цьому слові. Святий отець — друга після батьків людина, яка безпосередньо бере участь у вихованні нової людини.
      У цей святковий день ми хочемо подякувати Вам за працю, самовіддачу і щирість. Бажаємо Вам Божої допомоги, довгих років у відмінному самопочутті та настрої. Ми, Ваші парафіяни, любимо Вас і цінуємо Вашу самовіддану працю в ім’я Господа і на благо людськім душам.

МНОГАЯ ЛІТА!

З повагою та любовю
парафіяни церкви святої Великомучениці Варвари.
27 січня 2018 року


СВЯТЕ БОГОЯВЛЕННЯ. ХРЕЩЕННЯ ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

       Ми продовжуємо духовно крокувати різдвяним часом разом з Ісусом Христом. Ця подорож нагадує сходження на гору. Недавно ми зустрічали Ісуса, який народився в убогій віфлеємській стаєнці. Сьогодні ми зустрічаємо Ісуса Христа вже у дорослому віці, який готується до своєї місійної діяльності і першої проповіді: „Покайтесь і вірте в Євангеліє” (Мк. 1, 8). Він іде на ріку Йордан, щоб отримати хрещення з рук Івана Хрестителя. Там Небесний Отець об’явить Його людям з допомогою різних символічних знаків: у вигляді голуба і голосу з неба, як Месію і Спасителя людства.

       Приймаючи хрещення в Йордані, Ісус ще тісніше єднається з людиною. Божий Син є біля нас не тільки, як людина, але входить в наше життя, беручи на себе наші гріхи. Подібно духовний зріст християнина повинен проявлятися у що раз тіснішій духовній співпраці зі Спасителем: пізнання Його у словах Його науки, постійна молитва, щире покаяння, щораз тісніше єднання з Божою волею, як вияв щирої любові і повної надії на Нього, Котрий приносить нам щастя у повноті.

       Наше приготування до святкування хрещення Ісуса має спонукати нас до глибших роздумів над рівнем свого духовного життя: якщо я вірую в Христа, на скільки моя віра провадить мене до тіснішого з’єднання з Ним, спонукає до частішої і більш щирої, витривалої молитви, частішого прийняття Святих Тайн, глибшого духовного очищення.

       На кораблі плив віруючий і благочестивий матрос. На насмішки своїх приятелів він відповідав коротко, але дуже мудро. Одного разу він сидів на верхній палубі, тримаючи в руках Біблію, і читав Боже Слово, а неподалік стояв офіцер із піднятим у небо біноклем і уважно роздивлявся. «Чи знаєш, що я хочу побачити?» — спитав офіцер цього матроса. «Звідки я можу про це знати», — відповів матрос. «Я хочу побачити того Бога, у якого ти віруєш». «Даремно трудишся, — промовив матрос, - бо тільки чисті серцем побачать Бога».

       Якщо ми віруємо в Христа і молимося до Нього з метою отримати певну допомогу у духовному і людському житті, що не дає нам отримати її, відчути силу Бої ласки у своєму житті? Можливо ми ще замало пізнали Христа нашими молитвами, вони не зродили у нас повного довір’я Христові і словам його науки, тому що наші молитви більше наповнені земними потребами, ніж потребою духовних дарів, щирого покаяння і навернення, відбуваються з обов’язку, чи для людського ока. Наскільки ми насправді щиро шукаємо Бога, щоб щедре Боже благословення сходило на нас, як струмені йорданської води на голову Ісуса Христа, а світло Святого Духа наповняло і огортало нас до глибини душі, провадило впевнено до Бога, до нових вершин духовного життя.


      

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич

З Ювілеєм!

 З Днем народження, Олег Петрович!

Від щирого серця вітаємо Вас з Ювілеєм!

       Бажаємо міцного здоров'я, успіху, добробуту, добра, радості, любові, щастя, хорошого настрою, посмішок, яскравих вражень. Нехай тепло й затишок завжди панують у Вашому домі, хай Божа любов зігріває в будь-яку погоду.
       
      Вітати хороших людей завжди приємно, а таку чудову людину, як Ви, — вдвічі приємніше. Ми щиро бажаємо, щоб у Вас завжди було всього вдосталь: посмішок, сонячних днів, вдалих ситуацій, успіху, захоплення, любові, привітань, підтримки, вірних друзів, цікавих занять, почуттів та емоцій, сили, хоробрості... Але головне, щоб у потрібну хвилину у Вас завжди було те, що Вам потрібно.
       Бажаємо, щоб з Божою допомогою задумані Вами мрії здійснювалися.


З повагою та любовю
парафіяни та Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари протоієрей Іван Марич.

13 січня 2018 року

З Ювілеєм!

 Шановна Тетяна Іванівна!

Від щирого серця вітаємо Вас з Ювілеєм!

Від усієї душі зичимо міцного здоров’я, кавказького довголіття, сил духовних та фізичних, оптимізму, родинного затишку та Божої благодаті на многая літа!


З повагою та любовю
парафіяни та Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари протоієрей Іван Марич.

січня 2018 року


РІЗДВО ГОСПОДА БОГА І СПАСА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

       «Слава у вишніх Богу, а на землі мир в людях доброї волі», співає хор ангельський славлячи Різдво Христове і ці милозвучні слова відлунюють у серці кожної людини, зігрівають теплом Божої ласки та любові, звіщають сповнення пророчих слів: «Так бо Бог полюбив світ, що і Сина свого Єдинородного віддав, щоб усякий, хто вірує в Нього, не загинув, а мав життя вічне».
       Які радісні, таємничі і величні хвилини Святої Ночі, що поєднала небесне і земне. Як приємно слухати мелодійні слова колядок і різдвяних пісне співів. «Добрий вечір Тобі, пане господарю, радуйся, ой радуйся, земле, Син Божий народився», лунає під стріхою кожної української домівки. «Бог Предвічний народився, прийшов днесь із небес, щоб спасти люд свій ввесь і утішився», лунає разом зі святковим передзвоном у кожній українській церкві. І забуваються всі біди й негаразди, і віриться, що сучасні «Іроди», які виношують свої чорні плани будуть скрушені й запанує мир та любов, добро і злагода адже Різдво Христове – це свято Божої любові, яке звіщає нам, що всі ми діти Божі і Він запрошує нас прийняти Його в наші серця. Дитятко Боже, що прийшло з небес, врятувало своєю цінністю наше життя, сплатило Отцеві Небесному всі наші борги, придбало нам незмірні скарби Божих ласк, що зберігаються у Святих Тайнах і молитві. У словах Христових кожний стан знаходить розраду, правду і потіху: багаті і бідні, царі і убогі пастушки, вчені і невчені. Христова віра поєднала всіх і перестав існувати старий світ, повний беззаконня і гріха, а зродилося Царство Боже у серцях людей доброї волі.
       В сьогоднішній день по всіх православних храмах дзвони звіщають людям дивну новину, щоб вони чим скоріше поспішали до своєї церкви віддати хвалу маленькому Ісусові, подібно до того як це зробили мудреці з далекого краю, що прийшли поклонитися Божому Дитятку й віддати Йому свої дари. «За світлом зірки десь аж зі Сходу, йдуть три Владики княжого роду, золото дари, кадило й миро, враз з серцем щирим несуть в офіру». А що ми, дорогі у Христі браття і сестри, можемо принести новонародженому Спасителю?. Звичайно, щиру віру і любов нашого серця, як колядує наш український народ: «Ісусе милий, ми не багаті золото дарів не можем дати, та дар цінніший несемо миру, це віра серця і любов щира». Тому принісши свій дар радіймо нині і веселімся, адже: «З нами Бог зрозумійте народи, і покоряйтеся, бо з нами Бог!».
       З нагоди величного свята Різдва Христового щиросердечно вітаю Вас, дорогі во Христі браття і сестри з Різдвяними святами. Закликаю на всіх благословення Боже, бажаю щастя, здоров’я, довгих років життя, добробуту, процвітання, усіх небесних та земних благ. Нехай світло Віфлеємської Зірки осяє кожну домівку, зігріє кожне серце любов’ю та милосердям Божим, принесе мир і злагоду у ваші сім’ї, родини та нашій Українській державі.


      

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


СВЯТИТЕЛЬ МИКОЛАЙ МИРЛІКІЙСЬКИЙ

       Роздумуючи над життям святого Миколая, у його поведінці можемо відкрити справжнє джерело щастя для себе. Причиною великого почитання святого Миколая є те, що він справді став щасливим святістю свого життя, наповненого Божою любов’ю і ділами милосердя, а також, своїм заступництвом перед Богом, допомагає іншим віднайти щастя в житті.

      У житті людей зустрічаємо два види щастя: людського і Божого.
- перше, людське розуміння щастя, це коли людина здобуває земне добро. У цьому випадку людина керується засадою: чим більше добра, тим більше щастя.
- друге, Боже щастя, проявляється тоді, коли людина, маючи певне добро, земне чи духовне, не затримує його для себе, а ділиться ним з іншими, ділиться Божою любов’ю з ближніми, дарує Бога ближнім.

       Природа земних дарів така, що чим більше даємо, тим менше залишається в нас. Природа Божої любові має іншу властивість, чим більше ділимося нею з іншими, тим більше її стає, вона помножується, щедро наповнює душу людини, а разом з тим зростає почуття власного щастя.

      Один чоловік повертався додому. Край дороги сидів з протягнутою рукою старенький жебрак. Не знайшовши в своїх кишенях жодної монети, чоловік потиснув жебракові руку і сказав: „Вибач, брате, сьогодні я не маю що тобі дати”. Жебрак розплакався і сказав: „Ви, пане, сьогодні дали мені найбільше. Ви мені, вбогому, потиснули руку і назвали мене братом. Інші давали мені гроші, а ви віддали мені своє серце”.

       За прикладом святого Миколая творімо діла любові і милосердя та ними здобуваймо собі Боже щастя. Даруймо свою любов ближнім через матеріальну поміч. А якщо не можемо помогти комусь матеріально, надаймо духовну поміч: скажімо добре слово підтримки, розради, проявімо милосердя до його душі - і цим будемо здобувати для себе Боже щастя, наповнюватися любов’ю, щоб таким чином сповнилися на нас слова Христового блаженства: „Блаженні милосердні, бо вони зазнають милосердя”.


      

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


СВЯТО ХРАМУ

       З нагоди храмового свята вітаю всіх парафіян та гостей парафії з цим світлим днем.
       
       Нехай Всемилостивий Господь Бог за молитвами нашої небесної покровительки Пресвятої Богородиці і за заступництвом Святої великомучениці Варвари дарує нам мир і спокій. Нехай опікується нашими дітьми та молоддю. Обдарує численними ласками наші родини і подасть небесні ласки для всієї нашої громади.
       Також складаю щиру подяку всім нашим парафіянам, які своєю жертовною молитвою і підтримкою в продовж останніх років старались, щоб наша парафія розбудувалася. А це все жертовна праця небайдужих парафіян. Нехай Господь, бачить працю ваших рук та чує Вашу молитву і винагородить усіх вас. І нехай ця нагорода знайде кожного, хто її заслужив ще тут, за земного життя, а по смерті також і в житті вічнім.

      

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич


ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ

       Йоаким та Анна, немолоді люди, в яких врешті народилась така бажана дитина, віддали її – найцінніший свій скарб – Богові. Бо знали, що усі справді цінні скарби від Бога походять. Ба більше, вони знали, що віддаючи Богові, вони нічого не втратять, а лише здобудуть.
Як важко нам знайти час для Бога, бо потрібно ще подивитись якісь новини, щось полагодити… Як важко любити Бога, бо стільки всього довкола, що ми любимо… Як важко довіритись Богові, бо знову і знову з’являється хтось, хто точно вартий довіри…
      А чи не варто врешті помітити Того Єдиного, кому справді можна довірити навіть найцінніше? Просто перестати шукати 100% гарантій там, де їх немає і не може бути. Нам варто здобутись на те, щоб пожертвувати свій час, свої зусилля, довіру, близьких нам людей Богові. І тоді ми помітимо, що віддаючи, здобуваємо. Здобуваємо значно більше, ніж очікуємо. Ми побачимо, яким неймовірним і щедрим є Господь, як міцно Він хоче нашого добра і який Він надійний. Побачимо, що не на організації і не на партії, не на політиків і лідерів нам треба покладатися, а – на Єдину Особу – Ісуса Христа, бо тільки Він може справді змінити нас і наше життя!
      Введення у храм Пресвятої Богородиці – це не лише спогад про фізичний вхід трирічної дівчинки у святиню. Це гімн довіри до Бога, початок того великого шляху довіри, яким та дівчинка йтиме все своє життя. Цей шлях матиме своє найважливіше продовження у довірливому «Так» в часі Благовіщення.
      Сподіваюсь, цей день стане світлим нагадуванням того, що добро завжди перемагає усі підступні плани зла, що Діва Марія ніколи не покине наш народ, що вона є тою Матір’ю, чиї заступництво і турбота проторують нам шлях до Спасіння!.

      

Настоятель церкви святої Великомучениці Варвари
 протоієрей Іван Марич

 
Назад до вмісту | Назад до головного меню